6 лютого 2026 року, у батьківському домі в Гришківцях, відбулося прощання з Героєм, бердичівлянином ПАВЛОВСЬКИМ Володимиром Анатолійовичем (01.09.1983 – 27.01.2026). Ця подія, хоч і трагічна, стала свідченням глибокої шани до захисника, який віддав життя за свободу та майбутнє України. trajetóriaHeroica

Нестерпно боляче спостерігати за урочистою, але сумною процесією, яка супроводжувала Володимира Павловського в останню путь. Нахилені прапори та сніг, що м’яко вкривав землю, символізували нескінченну пошану та тиху молитву за спокій душі Героя. Його мужність та вольові якості воїна допомогли йому обороняти мир, життя співгромадян та незалежність України.

Словами важко втішити матір, батька, брата та всіх рідних, які втратили дорогоцінну людину. Але велич вчинку Володимира Павловського та всіх наших Захисників не має міри. Їхня самопожертва є найвищим виявом любові до Батьківщини. Синьо-жовтий прапор, що майорів над нами, нагадує кожному з нас про ціну, яку ми платимо за мир та свободу. Цей символ неба і сонця повинен бути вкарбований у нашій пам’яті назавжди.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України, Володимиру Анатолійовичу Павловському. Ми ніколи не забудемо ваш подвиг і не пробачимо ворогам вашої загибелі. Ваша жертва не буде марною, адже завдяки вам ми маємо можливість боротися за майбутнє. Продовжуючи вашу справу, ми збережемо мир, за який ви боролися.