Теплицька громада сьогодні, 7 жовтня 2025 року, з глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого Героя, Захисника України – Володимира Віталійовича Шкіліндея, жителя села Сокиряни. Його жертовне серце припинило битися 1 жовтня 2025 року на Запорізькому напрямку, у Пологівському районі, де точилися запеклі бої за свободу нашої Батьківщини.

Володимир Віталійович народився 1 березня 1969 року на Чернігівщині, у мальовничому селі Тупичів. Там минули його дитячі та юнацькі роки. Отримавши професію токаря, він проходив строкову службу у 1988 році. У 1999 році доля звела його з Теплицькою громадою: Володимир разом з дружиною переїхав до села Сокиряни, де згодом народився їхній син Віталій. У мирному житті Володимир присвятив себе сільському господарству, сумлінно працюючи на благо громади.

З перших днів повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Володимир Віталійович став на захист України. 22 серпня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим стрільцем-вогнеметником 2 мотопіхотного відділення 118 окремої механізованої бригади. Його шлях пролягав через найгарячіші точки, де тривали найзапекліші бої. За незламність духу та відвагу він був нагороджений медаллю “ВЕТЕРАН ВІЙНИ”.

Володимир Віталійович ніколи не ховався від небезпек. Він чітко виконував поставлені бойові завдання, був вірний військовій присязі та до останнього подиху боронив рідну землю. Його відданість Україні є прикладом для всіх нас.

Теплицька громада розділяє невимовний біль з рідними та близькими Володимира Віталійовича. Ми схиляємо голови перед його подвигом та висловлюємо найщиріші співчуття у зв’язку з цією непоправною втратою.

Прощання з Героєм відбулося з усіма військовими почестями. Державний Прапор України, що майорів над домовиною Воїна, був переданий його синові Віталію – як символ батьківської сили, мужності та безмежної любові до України. Під час прощання на кладовищі лунали слова Державного Гімну України та три залпи пам’яті. Це був момент глибокого скорботи, коли сльози текли рікою, адже у цій біді не буває чужих – ми всі разом.

Ми завжди пам’ятатимемо Володимира Віталійовича як справжнього патріота, який віддав найцінніше – своє життя – за нашу свободу. Його ім’я назавжди вписане в історію громади та України.

Вічна пам’ять і безмежна шана тобі, Володимире Віталійовичу…
Слава Україні!
Слава її Героям!