Сьогодні, 9 вересня, минає одинадцята річниця від дня загибелі молодшого сержанта Збройних сил України, учасника російсько-української війни, нашого земляка – Барана Сергія Петровича. З глибоким сумом і безмежною шаною згадуємо подвиг Героя, який віддав найцінніше – своє життя – заради майбутнього України. Ця дата є сумним нагадуванням про ціну миру та свободи, яку ми маємо завдяки таким відважним захисникам.

Сергій Баран народився 17 жовтня 1970 року. Його дитинство та юність пройшли на рідній землі. Він здобував освіту в Перемозькій середній школі Ніжинського району, а згодом – у Ніжинському професійно-технічному училищі, де опанував фах механізатора. Військову строкову службу Сергій проходив у Туркменістані, де отримав поранення, що, на жаль, не зламало його духу. Повернувшись додому, він працював у господарстві КСП імені Прядка, віддано трудячись на благо рідної громади.

З початком агресії на сході України, 28 квітня 2014 року, Сергій був мобілізований до лав 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1». З травня того ж року він безстрашно боровся за свободу та незалежність нашої держави на Луганщині. 19 серпня 2014 року, під час жорстокого ворожого обстрілу з реактивних систем залпового вогню «Град», Сергій зазнав важких поранень. Незважаючи на героїчні зусилля медиків, його серце, що билося заради України, перестало битися. Сергій Петрович Баран навіки залишиться в пам’яті як символ відваги та самопожертви.

За виняткову мужність, героїзм та особистий внесок у захист Батьківщини, Сергій Петрович був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його пам’ять увіковічнена меморіальними дошками, встановленими на будівлі школи в селі Перемога та на будинку в селі Богданівка, де він жив. Ці знаки шани слугують вічним нагадуванням про подвиг Героя, який віддав своє життя за мирне небо над нашою землею. Пам’ять про нашого Захисника назавжди житиме в серцях українців. Вічна та світла пам’ять Герою!