Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них. Ім’я Андрія Едуардовича навіки залишиться в серцях громади як символ відваги, честі та незламності духу. Народився 13 травня 1988 року в Тюменській області. У юному віці разом з родиною переїхав до України, оселившись у мальовничому селищі Біляївка, де минули його дитинство та юність. Тут він зростав, навчався, здобув професію кухаря, будував плани на майбутнє.

У 18 років Андрій був призваний на строкову службу до Збройних Сил України, де проявив себе як відповідальний та мужній воїн. Після завершення служби у званні сержанта, він повернувся до мирного життя. Проте, коли розпочалася повномасштабна війна 14 березня 2022 року, він без жодних вагань став на захист рідної Батьківщини. Герої не вмирають!

У січні 2023 року Андрій успішно завершив курси та підтвердив звання командира. Його призначили командиром штурмового підрозділу 1-го батальйону 23-ї окремої механізованої бригади. На цій посаді він проявив неабияку рішучість, витримку та незламний бойовий дух. Бойовий шлях Андрія пролягав через найзапекліші точки Донеччини та Запорізького напрямку, де він мужньо боровся за кожен клаптик української землі. Герої не вмирають!

2 червня 2023 року Андрій поєднав свою долю з коханою людиною, сповнений надій на щасливе майбутнє. Та вже за тиждень, 9 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання в селі Левадне Запорізької області, його життя трагічно обірвалося. Він віддав найцінніше – своє життя – за вільну та незалежну Україну.

Минуло два роки, але пам’ять про Героя Андрія Едуардовича назавжди залишиться живою у серцях його рідних, друзів, побратимів та всієї громади. Його подвиг є не лише трагічною сторінкою історії, а й яскравим прикладом безмежної любові до рідної землі, готовності до самопожертви в ім’я її свободи та глибокого патріотизму.

Нехай світла пам’ять про Андрія буде вічною, а його героїчний подвиг – дороговказом для нинішніх та майбутніх поколінь.

Вічна слава Герою!
Слава Україні! — Героям слава!

« повернутися