---

        Питання захисту прав дітей на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків реалізації державної політики. Конвенцією ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але, на жаль, є діти, які не можуть проживати з рідними батьками, на жаль, в інституційних закладах ще виховується значна кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Саме для таких дітей необхідно розвивати альтернативні форми сімейного виховання.

Реформа деінституціалізації спрямована на те, щоб кожна дитина виховувалася у благополучній родині. Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання та створює умови для їх розвитку, надаючи сім’ям, які приймають на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, матеріальну та соціальну підтримку.

Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, патронатна сім’я.

УСИНОВЛЕННЯ

Усиновлення – є прийняття дитини у сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.

Якщо ви твердо вирішили усиновити дитину, Вам потрібно подати до служби у справах дітей за місцем Вашого проживання такі документи:

– заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі. Якщо одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік);
          – копію паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу;
          – довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами державної податкової служби;
         – копію свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
         – висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою;
         – засвідчену нотаріально письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
        – довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
        – копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

        У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

        Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі вищеперераховані документи.

       Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

       Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам чинного законодавства, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.

Заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо:

– подані документи не відповідають вимогам;
          – у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку;
         – заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України;
         – різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менш як п’ятнадцять років;
        – житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
        – у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;
        – під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини.

За власним бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Висновок про можливість бути усиновлювачами, строк дії якого становить один рік від дати видачі, видається кандидатам в усиновлювачі. Разом з ним повертаються документи, подані кандидатами в усиновлювачі.

Служба у справах дітей ознайомлює кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які перебувають на обліку та видає їм направлення для знайомства з дитиною.

Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини із заявою про бажання усиновити дитину.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів з’ясовує, чи згодна дитина на усиновлення і готує проект висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини видається особисто кандидатам в усиновлювачі для подання його до суду.

Якщо протягом місяця після подання заяви про усиновлення дитини до служби у справах дітей кандидати в усиновлювачі без поважних причин не з’явилися для отримання висновку або протягом місяця від дати його отримання не звернулись до суду із заявою про усиновлення дитини, вважається, що вони відмовились від усиновлення. Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.

ОПІКА  ТА  ПІКЛУВАННЯ

Опіка, піклування встановлюються для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, при прийнятті рішення про відібрання в них дитини і передачу її під опіку, хвороби батьків чи інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів таких дітей.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 14-ти років і залишилися без батьківського піклування. Піклування – над неповнолітніми з 14 до 18 років.

Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

Особи, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов’язані пройти за направленням служби у справах дітей курс навчання з проблем виховання таких дітей в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Родичі дитини, які мають намір взяти її під опіку, піклування, курс навчання не проходять.

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання наступні документи:

– заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома з подружжя);
– довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену органами державної податкової служби;
– документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
– копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
– довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;
– копію паспорта;
– висновок про стан здоров’я заявника, складений за відповідною формою;
– довідку від нарколога і психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
– довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів.

Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі.

Служба у справах дітей протягом 10 днів після отримання заяви складає акт обстеження житлово-побутових умов і готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

ПРИЙОМНА СІМ’Я

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від  26 квітня 2002 року “Про затвердження Положення про прийомну сім’ю”.

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Прийомні діти виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Для прийняття рішення про утворення прийомної сім’ї особа або особи, що виявили бажання її створити, подають службі у справах дітей за місцем свого проживання  наступні документи:

– заяву кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;
– копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;
– довідку про склад сім’ї (форма № 3);
– довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
– документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
– копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
– довідку про проходження курсу навчання кандидатів у прийомні батьки, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;
– висновок про стан здоров’я заявників, складений за відповідною формою;
– довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
– довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом.

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року “Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі І-ІV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. За дітьми-вихованцями зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу кандидати у батьки-вихователі подають службі у справах дітей за місцем свого проживання наступні документи:

– заяву;
– копії паспортів;
– довідку про склад сім’ї (форма № 3);
– довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
– копію свідоцтва про шлюб;
– довідку про проходження курсу навчання кандидатів у прийомні батьки, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;
– висновок про стан здоров’я заявників, складений за відповідною формою;
– довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
– довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом.

Після подання кандидатами заяви, служба у справах дітей проводить обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї та робить висновок про можливість створення дитячого будинку сімейного типу.

На підставі зазначеного рішення між батьками-вихователями та райдержадміністрацією укладається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює служба у справах дітей райдержадміністрації.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

ПАТРОНАТНА СІМ’Я

Патронатна сімя – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини у сімї татронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Патронатні вихователі отримують від держави кошти на утримання дитини (соціальну допомогу) та відповідну заробітну плату (грошове забезпечення).

26 січня 2016 року був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», який уперше в українському законодавстві закріпив таку сімейну форму влаштування дітей, як патронатна сім’я.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом із батьками або іншими її законними представниками.

Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів своєї сім’ї надає послуги з догляду, виховання й реабілітації дитини у своїй родині. Патронатним вихователем може бути повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі.

Патронатним вихователем не можуть бути особи:

– визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
– позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
– колишні усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіка, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
– які перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах;
– які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
– які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
– які страждають від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я;
– засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; • іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
– особи без громадянства;
– особи, які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
– інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Рішення про проходження первинного відбору приймається на підставі аналізу документів, поданих кандидатами в патронатні вихователі, і проведеного соціальною установою разом зі службою у справах дітей обстеження умов їх проживання.

Необхідні документи:

– заява;
– копія паспорта громадянина України;
– копія трудової книжки (за наявності);
– довідка про стан здоров’я кандидата в патронатні вихователі та осіб, які проживають разом із ним, складені за затвердженою формою;
– довідка про відсутність судимості, у тому числі членів його сім’ї, які досягли чотирнадцятирічного віку й проживають разом із кандидатом в патронатні вихователі;
– копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
– письмова згода на влаштування дитини в сім’ю кандидата в патронатні вихователі всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним, у тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити.

Оплата послуг зі здійснення патронату над дитиною.

Призначення й виплата соціальної допомоги, грошового забезпечення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за патронатного вихователя здійснюються управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання патронатного вихователя відповідно до «Порядку оплати послуг патронатного вихователя і виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №148 від 16.03.2017.

Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються й виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня вибуття з такої родини.

  

Начальник служби у справах дітей

Талалаївської селищної ради                                               Людмила СЕРДЮК

 

---

« повернутися