Валерій переїхав до Ірпеня з рідного Мелітополя у 2016 році. З початком повномасштабного вторгнення активно займався волонтерством, а згодом став на захист України зі зброєю в руках. Захисник всім серцем любив наше місто, мав позивний “Ірпінь”.

У війську обрав шлях кулеметника. Зі слів побратимів, був мотивованим воїном з лідерськими якостями. Загинув у рідній Запорізькій області, поблизу селища Роботине у серпні минулого року — через танковий обстріл окупантів. Через тимчасову окупацію території забрати тіло вдалось не одразу, воїн вважався зниклим безвісти. Результат тесту ДНК отримали тільки зараз — тепер Валерію назавжди 30. Мої щирі співчуття мамі, близьким і побратимам.

Прощаємось з Героєм післязавтра, 7 березня.

11:30 — церемонія відспівування у Храмі Святого Миколая Чудотворця.
12:15 — живий коридор по вул. Університетській.
12:30 — поховання на Алеї памʼяті захисників України.

Світла, вічна пам’ять!

? Instagram ? Twitter ?Facebook ? YouTube