Війна безжально забирає найдорожчих, залишаючи по собі невимовний біль, сльози та вічну пам’ять. Щодня ми втрачаємо синів, чоловіків, батьків, чиї долі обриваються занадто рано. 20 жовтня 2025 року Петрівщина вшанувала пам’ять свого земляка, мужнього захисника України, учасника бойових дій — Гребенчукова Романа Васильовича із села Новий Стародуб. Він пішов з життя, але назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.

Бойовий шлях Романа Васильовича був сповнений звитяги. У 2023 році він отримав поранення, захищаючи рідну землю. Це стало початком довгої та важкої боротьби за життя, яка тривала півтора року. Незважаючи на зусилля медиків, безперервне лікування, віру близьких та надію, серце мужнього воїна зупинилося 18 жовтня 2025 року. Йому було лише 42 роки – час, коли життя мало б бути в самому розквіті, але жорстока війна позбавила його цього права.

Ті, хто особисто знав Романа, згадують його як надзвичайно щиру, добру та чуйну людину. Він завжди був готовий простягнути руку допомоги, підтримати словом, розрадити в скрутну хвилину та вселити віру в краще. Його втрата є невимовною для матері, дружини та доньки, для яких він був опорою, гордістю та найдорожчою людиною. Тепер їм доведеться вчитися жити з глибокою раною в душі, пам’ятаючи про свого Героя.

Церемонія прощання пройшла з належними почестями. Живий коридор пам’яті та вдячності супроводжував останній земний шлях воїна. Траурний кортеж від Петрового до Нового Стародуба був прикрашений живими квітами та синьо-жовтими прапорами. Мешканці громади – Петрового, Олександрівки, Інгулецького та рідного села Новий Стародуб – стояли навколішки, віддаючи шану загиблому Герою. Керівництво громади, побратими, сусіди, однокласники та друзі – усі об’єдналися в спільній скорботі, вшановуючи пам’ять Романа Гребенчукова.

Під звуки журливої мелодії, щирої молитви та слів вдячності, зі сльозами на очах, прощалися з воїном. Особливо зворушливим моментом було передання державного прапора родині та трикратний військовий салют – знаки найвищої пошани та безмежної вдячності за його подвиг. Роман Гребенчуков навіки залишиться в пам’яті Петрівщини як втілення честі, мужності та безмежної любові до України. Герої не вмирають – вони живуть у серцях свого народу, нагадуючи про ціну миру та свободи.