«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…»

«Я пишаюсь тим, що була дружиною чоловіка, який завжди обирав правду, людяність, високі цінності та любов. Життя Пилипа було сповнене пригод, емоцій і викликів. Він мандрував світом, пробував себе в різних професіях і щоразу досягав визначних результатів. Пилип кохав мене — і це велике щастя, бути обраною саме ним.
Він мав талант, досвід і розум, що відкривали перед ним безліч можливостей. Міг жити будь-де, робити кар’єру в будь-якій сфері. Але Пилип зробив свій вибір — захищати рідну землю, свою родину й народ. Це стало його справжнім покликанням. Він відчував, що на своєму місці — серед побратимів, бруду, крові та боротьби.
Пилип — мій життєвий компас. Він — приклад для всіх, хто живе серцем і не зраджує себе. Я безмежно вдячна йому за цей подвиг, за любов і за життя, яке я маю завдяки йому.»

Такі слова написала Марина Мотуз про свого чоловіка — Аверенкова Пилипа (21.01.1994 – 02.04.2025), молодшого сержанта Збройних Сил України, який загинув за свободу й незалежність України під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Надіївка, Покровського району Донецької області.
Пилип народився у Славутичі. Після закінчення школи №4, навчався в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та здобув ступінь магістра за спеціальністю інженер атомних електростанцій.
У березні 2024 року він пішов добровольцем до лав ЗСУ. Служив у 59 окремій мотопіхотній бригаді, у 108 окремому механізованому батальйоні «Вовки Да Вінчі».
Щиро співчуваємо рідним, друзям і побратимам Пилипа Аверенкова.
🕯5 квітня о 12:00 у храмі на честь ікони Божої Матері «Неустанна Поміч» громада Славутича проведе в останню путь Героя.
🕯Цього дня у Славутичі оголошено День жалоби.

🇺🇦Світла памʼять та вічна слава Герою!