До Всеукраїнської акції пам’яті “Сонях” долучилася громада селища Глибока, вшановуючи пам’ять свого Героя – Тараса Коврика.

Тарас Коврик (1988 р. – 2023 р.) – життя, обірване війною, але назавжди закарбоване в серцях як символ незламності та любові до України. Його історія – це шлях від крихкого немовляти до відважного воїна, чиє серце билося в унісон з боротьбою за волю рідної землі.

“Серце, яке билося за Україну” – так з теплотою згадують Тараса його близькі. Народившись улітку 1988 року в Глибоці, він змалку дивував силою духу. Уже в шість років його допитливість привела його до мами на роботу, а в тринадцять – він, як справжній чоловік, заспокоював свою молодшу сестру, коли вони заблукали в лісі. Ці епізоди розкривають його натуру – відповідального, турботливого та сміливого.

Шкільні роки, юнацькі мрії, перше кохання, народження сина Василька – все це Тарас встиг прожити. Однак, доля розпорядилася інакше, відмірявши йому лише 34 роки. Війна, що прийшла в Україну у 2014 році, змінила його, зробивши ще більш мужнім та чуйним. Він пройшов АТО, повернувся до родини, до маленького сина, для якого був цілим світом.

У 2022 році, коли ворог знову прийшов на нашу землю, нищачи Ірпінь, Бучу, Гостомель, Тарас Коврик без вагань прийняв рішення стати на захист Батьківщини. “Я йду. Бо так треба”, – ці слова стали його остаточним вибором. Восени 2022 року, під час зустрічі з матір’ю, він приготував їй найсмачніший борщ, наповнений теплом його серця. Ця зустріч, сповнена материнської любові та передчуття розлуки, залишилася в пам’яті назавжди.

18 лютого 2023 року стала фатальною. Тарас Коврик та ще 17 побратимів героїчно загинули, захищаючи Україну. Вони стояли до останнього подиху, не відступивши перед ворогом. Посмертно Тарас був нагороджений орденом Президента та медалями. Лише 29 квітня 2023 року громада змогла провести свого Героя в останню путь на Алеї Слави в рідній Глибоці.

Тарас Коврик залишив по собі не лише пам’ять про відвагу, а й приклад справжнього життя – щирого, відданого, наповненого любов’ю до родини та незламною вірою в перемогу України. Він був сином, братом, чоловіком, батьком і воїном. Тепер його світлий образ назавжди сяятиме на небі, як невгасимий вогник. Ця історія – данина пам’яті полеглому Герою, вірному сину України.

Записала Наталія Балан Іванова зі слів матері полеглого воїна, вірного сина України – Тараса Миколайовича Коврика #Олени_Коврик 

Селище Глибока, 2025 рік.

« повернутися