Проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року стало кульмінацією багатовікової боротьби за власну державність. Ця подія, що відбулася в непростих політичних умовах, буквально висіла на волосині через значний вплив комуністичних сил, які все ще мали велику владу. Питання про те, чому саме в серпні 1991 року на Київ були спрямовані війська за наказом з Москви, та як ініціаторам проголошення Незалежності вдалося приспати пильність комуністів, залишаються ключовими для розуміння того періоду. Деталі цих та інших інтригуючих таємниць української історії зберігаються у державних архівах.

В одному зі спеціальних сейфів архівісти зберігають скромну теку з кількома пожовклілими аркушами. Серед них – документ без печатки і герба, надрукований на звичайній друкарській машинці, але він втілює прагнення багатьох поколінь українців до власної держави. Це – Акт проголошення Незалежності України. Документ застрахований та зберігається у вогнетривкій шафі, подарованій німецькими партнерами, що гарантує його збереження навіть у випадку пожежі.

Акт проголошення Незалежності України – це лаконічний документ, що вмістився на одній сторінці. Він починається словами: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року». Після так званого путчу ГКЧП у Москві, в Києві зрозуміли, що час припинити дискусії та зробити рішучий крок – проголосити незалежність України. 19 серпня 1991 року, коли по всіх телеканалах транслювали балет Чайковського, комуністи в Москві зробили останню спробу повернути владу. Президент СРСР Горбачова оголосили недієздатним, ізолювавши його на державній дачі в Криму, а в центрі Москви з’явилася бронетехніка.

Протистояли цьому заколоту, відомому як «путч», переважно беззбройні люди, які не бажали повернення тоталітарного режиму. Українці не мали власної армії для захисту, а формально Україна все ще була радянською республікою. Спроби зупинити війська переговорами не мали успіху. Московські заколотники не здобули широкої підтримки, і за три дні путч провалився. Однак в Україні цей урок засвоїли, зрозумівши, що це історичний шанс, який не можна втрачати. Необхідно було скористатися тим, що у Верховній Раді УРСР, налякані провалом путчу, принишкли комуністи. В інших обставинах вони гарантовано заблокували б проголошення Незалежності, як згадував автор історичного тексту, нині покійний Левко Лук’яненко.

«Я кажу: який документ ми з вами будемо писати? Я пропоную написати найкоротший документ. У цьому документі має бути проголошення України незалежною державою і більше нічого! Бо якщо ми почнемо щось обґрунтовувати, тоді Верховна Рада може почати обговорювати. А обговорення може затягнутись на завтра, на після завтра. У комуністів страх пройде і вони нам завалять!», – зазначав він. Документ скріпили лише підписом голови – Леоніда Кравчука, адже ані печатки, ані герба у новонародженої держави в той день ще не було. Радянський прапор над куполом Верховної Ради спустили, а натомість підняли український – жовто-блакитний.

Нині оригінал Акту проголошення Незалежності України іноді виставляють у Верховній Раді під час урочистих засідань. Фраза «Однині самі будемо творити наше життя» з 1-ого Універсалу, написана великими літерами, дуже перегукується з подіями 1991 року. Однак слова з Універсалу, що описують дії Петроградського уряду народних комісарів, який намагався привернути вільну Українську республіку під свою владу, надсилаючи війська та грабуючи селян, звучать неймовірно по-сучасному, ніби написані про сьогоднішній день.

Ми знову в центральному державному архіві, де показують докази боротьби українців за волю століття тому. Це – чотири Універсали Української Центральної Ради. У цих текстах видно, як кардинально змінювались події. Якщо перший Універсал йдеться про автономію України у складі демократичної Російської республіки, то четвертий – це вже проголошення незалежної держави, яка мусить опиратися загарбникам – більшовикам. Історики вважають, що Акт 1991 року слід було б назвати Актом відновлення Незалежності України, і саме так його спочатку назвав автор тексту – Левко Лук’яненко, але потім виправив на більш нейтральне «проголошення Незалежності», побоюючись блокування ухвалення через «петлюрівщину». У всіх цих документах – і столітніх, і відносно недавніх – видно один сценарій: спочатку спроби українців домовитись з росіянами про мирне співіснування, а потім – війна з ними за власне виживання.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ТСН 20:00 НАЖИВО! ПІДСУМКОВІ НОВИНИ 22 СЕРПНЯ — П’ЯТНИЦЯ