Та хто ж ростив їх для війни?
Ночей не спав, на рани дмухав…
Хто ж знав, що доньки та сини
Війну пізнають і розруху.
Хто ж знав… Співали їм пісень,
Русяві чубчики чесали,
А зараз діти ці – мішень …
Пробачте, любі, ми ж не знали…
На нашій землі гримлять вибухи й свистять кулі, бо своїм чорним крилом війна накрила Україну. Страшна звістка стукає в двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких. Наші воїни-земляки віддають найдорожче – своє життя, аби ми могли жити у мирній, незалежній державі.
Сьогодні, відбулося віче з нагоди відкриття меморіальної дошки воїну Саску Миколі Володимировичу – випускнику Княгининського ліцею, жителю села Перекалі.
Настоятель Свято-Михайлівського храму, священник Олександр, освятив меморіальну дошку та відслужив поминальну панахиду.
Яна Романюк, директорка ліцею, у своїй промові відмітила, що Микола Саско був напрочуд доброю, чуйною людиною, завжди міг прийти на допомогу іншим.
Голова селищної ради, Сергій Радченко, наголосив, що наш обовʼязок памʼятати про ціну, яку заплатили воїни заради нашого мирного майбутнього.
Вікторія Козуб, вчителька української мови, зворушливо, до щему та болю в серці, розповіла про життя воїна Миколи. Присутні не могли стримати сліз.
Низький уклін батькові, рідним нашого Героя! Він загинув в імʼя інших, захищаючи Батьківщину від російського загарбника.
Не вірте, що Герої не вмирають.
Вони щодня ідуть на небо строєм.
Тільки рабів до раю не пускають.
Він народився, щоб бути Героєм!
Вічна памʼять та слава Герою України.