Прибувши до території Вімблдону, одразу вражає безліч людей у довжелезних чергах, що тягнуться на сотні метрів до входів у знаменитий королівський клуб. Навіть задовго до офіційного відкриття, коли до перших матчів залишається більше години, а допуску на територію – 10 хвилин, натовп демонструє дивовижну дисциплінованість. Щодня під час турніру Вімблдон відвідує понад 40 тисяч глядачів. Проте, бажаючих отримати Вімблдон квитки значно більше, і це створює умови для неймовірного зростання їхньої ціни на вторинному ринку, де вони досягають астрономічних показників.

“Система розповсюдження квитків на Вімблдон – це справді унікальне явище, – зазначає досвідчений український шанувальник тенісу Сергій Суровцев, який вперше відвідав турнір у 2012 році. – Тут головною є так звана The Queue (черга). Щоб зайняти місце в цій черзі, люди приходять з вечора попереднього дня. Все це відбувається на великій зеленій галявині Вімблдону, неподалік від озера. Вранці можна побачити залишки цієї величезної черги навіть у метро. На своєму піку вона може нараховувати близько 30 тисяч осіб. Вони прибувають вже о 8-9 вечора, щоб бути у перших рядах та забезпечити собі можливість придбати бажані Вімблдон квитки. Кожному, хто стоїть у черзі, присвоюється індивідуальний номер. Важливо, що протягом всієї ночі організатори здійснюють контроль, перевіряючи номери, щоб переконатися, що людина фізично знаходиться в черзі. Тобто, зареєструватися і піти додому спати не вийде – необхідно постійно перебувати на місці”.

Рух у черзі починається близько 9 ранку. О 10 годині відкриваються каси, розташовані у будівлі музею, де люди й отримують свої Вімблдонські квитки. Існує кілька варіантів придбання.

“Перший варіант – це звичайний граунд-пасс, його вартість становить 32 фунти, – продовжує Сергій. – Приблизно до 3000 щасливців мають нагоду придбати квитки на центральний корт, а також на корти №1, №2 та №3 за ціною 90-110 фунтів. Це досить дивна система: відсутні звичайні інтернет-продажі, не допускаються й офіційні перекупники. Однак, існують певні неофіційні додатки, через які можна придбати квитки, але це вже вторинний ринок, і, відповідно, ціна на них буде спекулятивною, значно вищою за номінал. Саме тут Вімблдон квитки можуть коштувати ціле багатство.”

Українець зізнається, що особисто відстежував ціни лише на півфінали та фінали цього знакового турніру. Наприклад, на фінал за участю Джоковича та Федерера у минулі роки вартість одного квитка могла сягати 10-13 тисяч фунтів стерлінгів, що еквівалентно 560 000 – 728 000 гривень. У вартість таких “тікетів” зазвичай входило й гостинне обслуговування (госпіталіті) – можливість відвідування спеціальних ресторанів та перебування на трибунах протягом усього дня. Ціна квитків на Вімблдон такого рівня відображає його ексклюзивність.

Варто зазначити, що певна категорія вболівальників все ж має можливість придбати квитки за номінальною вартістю.

“Це ще одне унікальне явище, – пояснює Сергій Суровцев. – Його називають Queen Club. Якщо рухатися між центральним кортом і огорожею, можна помітити місток, що веде на територію цього клубу. Саме там розташовані усі лаунж-зони та зони відпочинку для особливих гостей. Квиток до цієї ексклюзивної системи на фінал, ще 10 років тому, коштував 5000 фунтів на весь день. Це означає, що можна було піти на матч, потім повернутися до зони клубу, відпочити, а потім знову пройти на трибуни. Це напівзакритий клуб, але доступ до нього має будь-хто, хто володіє необхідною інформацією. Потрібно лише завчасно забронювати собі квитки та пройти акредитацію. Ця історія – виключно про гроші, що забезпечують доступ до преміальних Вімблдонських квитків”.

За фахом Сергій є фінансистом, тому йому особливо цікаво аналізувати, як функціонують фінансові потоки на Вімблдоні та яким чином організатори заробляють. Його дивує, що Вімблдон обирає зовсім іншу модель порівняно з більшістю великих тенісних турнірів.

“На більшості масштабних тенісних турнірів головною статтею доходів є реклама, – розповідає Суровцев. – Далі йдуть телевізійні права, потім – сувенірна продукція, і лише на четвертому місці – квитки. При цьому у турнірів різні умови співпраці. Ви бачили рекламу спонсорів на стадіоні Вімблдону? Її немає. І це для них працює. Вони живуть у цій парадигмі вже понад сто років, не ставлячи прибуток на перше місце. Замість нього у них на першому місці – ексклюзивність. “Хочете працювати з нами? Ви працюєте, але це коштує стільки-то”. Наприклад, компанія Slazenger, британська, співпрацює з турніром вже близько 80 років. Але Вімблдон також допускає на свій ринок і небританські компанії – такі як Ralf Ralston, Lexus, Kia, Rolex, який взагалі є титульним спонсором на багатьох великих чоловічих турнірах. Це підкреслює їхню унікальну філософію, де престиж та імідж цінуються вище за банальну комерціалізацію, що робить Вімблдон квитки не просто входом на матч, а частиною унікального досвіду.”

Цифра дня

Вімблдон-2024 відвідали 526 455 фанів.

Вімблдон, як один з найпрестижніших спортивних заходів у світі, продовжує демонструвати свою унікальність не лише на кортах, але й у своїй бізнес-моделі та підході до вболівальників. Його система розповсюдження квитків, що формувалася десятиліттями, є яскравим прикладом того, як традиції та ексклюзивність можуть переважати над суто комерційними інтересами, створюючи особливу атмосферу, заради якої люди готові стояти в чергах і платити значні суми за можливість побачити теніс світового класу.