Глиняні таблички, знайдені в Стародавньому Вавилоні, розкривають вражаючі факти про рівень математичних знань тогочасних цивілізацій. Археологи з’ясували, що відомий нам як теорема Піфагора математичний принцип був відкритий приблизно за тисячу років до народження самого Піфагора. Це свідчить про глибокі знання давніх математиків у галузі геометрії та алгебри. Одна з найдавніших знахідок, табличка з кодом IM 67118, містить обчислення діагоналі прямокутника, що точно відповідає формулі Піфагора. Ця табличка датується періодом між 1900 та 1600 роками до нашої ери, що значно випереджає час життя Піфагора (близько 570 року до н. е.).

Ще одна знахідка цього періоду демонструє схему квадрата з позначками, які після розшифровки з вавилонської системи числення підтвердили знання співвідношення між стороною квадрата та його діагоналлю. Це фактично є першим відомим прикладом використання ірраціональних чисел. Ці відкриття підкреслюють, що стародавні математики Вавилону володіли складними математичними концепціями, які ми сьогодні пов’язуємо з грецькими вченими.

Незважаючи на це, теорема, названа на честь Піфагора, ймовірно, збереже свою назву. Особистий внесок Піфагора в математику та філософію був надзвичайно значним. Він заснував свою школу в південній Італії, яка стала центром наукових досліджень та філософської думки. Багато відкриттів його послідовників приписувалися самому Піфагору, що сприяло закріпленню його імені за відомими теоремами. Ці відкриття підтверджують, що математичні знання розвивалися паралельно в різних культурах, часто незалежно одне від одного.

Археологічні знахідки, такі як ці глиняні таблички, постійно переписують історію науки, показуючи, наскільки розвиненими були давні цивілізації. Дослідження тривають, і кожна нова знахідка додає штрихи до нашого розуміння минулого. Вавилонська математика, зокрема, вражає своєю системою числення та методами розв’язання складних задач, що свідчить про високий рівень інтелектуального розвитку.

Окрім математичних досягнень, історія науки рясніє іншими загадками. Наприклад, вчені досі не можуть остаточно визначити призначення так званих римських додекаедрів – бронзових 12-гранних артефактів, знайдених у північно-західних провінціях Римської імперії. Відомо про понад 120 таких знахідок, що датуються кінцем II – IV століть. Їхня таємничість захоплює дослідників, викликаючи численні гіпотези, жодна з яких поки не отримала однозначного підтвердження. Це демонструє, скільки ще нерозгаданих таємниць зберігає історія стародавніх цивілізацій.