🕯 Теофіпольщина знову схилила голови в скорботі, адже ми провели в останню путь Захисника України, жителя села Борщівка — Сергія Зотова.

Люди стояли на колінах, стискаючи в руках квіти та прапори, і в очах кожного читалося одне — страждання та смуток.

У місцевому храмі відбулася заупокійна служба, під час якої молитва була важкою та болючою, бо всі присутні усвідомлювали масштаб втрати.

Поховали Захисника з військовими почестями у селі Борщівка, і коли лунав військовий салют, а Державний Прапор майорів над його домовиною, кожен відчував, що ми прощаємося не лише з воїном, а з частиною нашої громади, з молодим життям, яке мало тривати десятиліттями.

Сергій народився 8 липня 1996 року в селищі Козачий Луганської області, де минули його дитячі роки та пролунали перші шкільні дзвінки. Після навчання у початкових класах він продовжив здобувати освіту в Теплівській середній школі, а у 2012 році разом із родиною переїхав до села Борщівка, яке з часом стало для нього рідним домом. Він навчався у Базалійській школі, тут дорослішав, будував плани на майбутнє та вірив, що життя буде мирним і щасливим. Далі працював в охоронній службі.

Із початком повномасштабної війни у 2022 році наш Герой без вагань став на захист України, бо розумів, що свобода й безпека рідної землі потребують захисту.

31 січня 2026 року наш Захисник помер під час лікування в місті Любек (Німеччина) від поранень, яких зазнав 17 січня 2026 року поблизу населеного пункту Тернівка Запорізької області.

Сергій помер, і це коротке, страшне слово сьогодні болить особливо гостро, адже за ним — зруйновані мрії, невтішні батьківські серця, осиротіла родина та незліченні «чому», на які вже ніколи не буде відповіді.

Йому було лише 29 років, і саме тому ця втрата здається ще більш несправедливою, адже попереду мали бути роки праці, любові, створення родини та здійснення мрій, які так і залишилися нездійсненними.

Теофіпольська громада розділяє біль родини та низько схиляє голови в скорботі.

Світла пам’ять Герою.
Вічна шана і вдячність.
Герої не вмирають. 🇺🇦