Теофіпольщина в глибокій скорботі провела в останню путь свого відважного сина та захисника — Романа Кухарука. Цей день, 20 червня 2025 року, назавжди закарбується в пам’яті мешканців Теофіпольської громади на Хмельниччині, які зі сльозами та невимовним болем попрощалися із загиблим Героєм, чиє життя обірвалося в боротьбі за суверенітет та незалежність України. Роман Анатолійович Кухарук, житель мальовничого села Лисогірка, став символом незламності та самовідданості, віддавши найцінніше заради світлого майбутнього нашої Батьківщини.

Життя Романа Кухарука розпочалося 5 грудня 1985 року в його рідному селі Лисогірка. Тут він здобув середню освіту, а згодом, прагнучи отримати практичну професію, вступив до Теофіпольського аграрно-промислового ліцею, де успішно опанував фах машиніста-тракториста. З 2004 року Роман активно працював водієм на приватному підприємстві Лан «Захід – Агроінвест», де його цінували за сумлінність та професіоналізм. У 2013 році Роман створив власну родину, одружившись зі своєю обраницею. Разом вони виховували двох дітей — доньку Марину та сина Максима, для яких батько був справжнім прикладом мужності та любові. Сім’я завжди була для нього опорою та джерелом натхнення.

Коли над Україною нависла смертельна загроза, і країна покликала своїх кращих синів на захист, Роман Кухарук без вагань став до лав Збройних Сил. 3 січня 2025 року його було мобілізовано Шепетівським районним ТЦК та СП. З перших днів військової служби Роман Анатолійович Кухарук зразково виконував кожен військовий обов’язок, демонструючи надзвичайну мужність, беззаперечну вірність військовій присязі та незламність духу. Він був надійним побратимом і відданим солдатом, готовим до будь-яких викликів заради перемоги.

На жаль, 9 червня 2025 року, під час виконання відповідального бойового завдання на території Сумської області, життя Романа Кухарука трагічно обірвалося. Його загибель залишила глибоку, невимовну рану в серцях рідних, близьких, бойових побратимів та всіх мешканців Теофіпольщини. Ця втрата є непоправною для всієї України, адже ми втрачаємо найкращих. Прощання із Героєм відбулося у рідному селі Лисогірка, де сотні людей зібралися, щоб віддати останню шану своєму захиснику. Селяни зустрічали траурний кортеж на колінах, з квітами та національними українськими прапорами, демонструючи безмежну повагу до його подвигу. У місцевому храмі пройшла глибока панахида за упокій душі воїна, а на кладовищі, де Роман Кухарук був похований з усіма військовими почестями, пролунав трикратний салют, символізуючи останнє прощання та вдячність. Матері Романа Кухарука, яка виховала такого відважного сина, було урочисто вручено Державний Прапор України — символ незламності духу, мужності та вічної шани.

Від імені всієї Теофіпольської громади висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття рідним, близьким та побратимам полеглого бійця. Його подвиг ніколи не буде забутий. Вічна слава Герою Роману Кухаруку! Пам’ять про його самовідданість та відвагу назавжди залишиться у серцях вдячних українців, нагадуючи про ціну свободи та незалежності. Ми пам’ятатимемо Романа як справжнього патріота, люблячого батька та чоловіка, який віддав життя за майбутнє своєї країни.