Теплі, випадкові історії у громаді: зустріч із пані Людмилою.

Сьогоднішній день у Городківській громаді подарував мені одну з тих несподіваних, але дуже душевних зустрічей, які залишають теплий слід у серці.

Просто, стояв на вулиці, як до мене звернулася жінка: запитує, де можна придбати чохол на телефон. Підказав. А потім вона раптом каже: “Знайоме обличчя… десь я вас бачила”.

Виявилося, це пані Людмила Генадіївна – переселенка з Бахмута, якій ми допомагали у перші дні війни. Згадала ті непрості часи й щиро подякувала.

Розговорилися. Питаю, як справи, як їй живеться тут, чи є якісь потреби. Пані Людмила розповіла про буденні радощі й виклики, але загалом відчувалося, що вона знайшла у громаді хоч трохи спокою й підтримки.

А наприкінці вона, з усмішкою на обличчі, запитала:
“Юрію, а чому у вас така грязна куртка?”

Я засміявся й відповів: “Наступного разу обіцяю буде чиста !” 😂

Це була проста, але дуже тепла зустріч. Вона ще раз нагадала, як важливо зберігати людяність, підтримувати одне одного й цінувати такі моменти, які наповнюють життя змістом.

Найкраще підтвердження того, що ми всі одна велика родина. Разом – ми сила! 🇺🇦

Василишен Юрій