Термін «Велика Вітчизняна війна», що активно використовувався в радянській пропаганді, досі викликає численні дискусії та непорозуміння. Особливо гостро це питання стоїть в Україні, де 22 червня щорічно вшановують пам’ять жертв Німецько-радянської війни, яка принесла безпрецедентні руйнування та забрала життя кожного п’ятого українця. Ця дата є нагадуванням про жахливу трагедію та мільйони втрачених життів, і правильна термінологія відіграє ключову роль у формуванні історичної пам’яті.За радянських часів термін «Велика Вітчизняна війна» був нав’язаний як єдиний правильний, щоб підкреслити виняткову роль СРСР у перемозі над нацизмом, применшуючи при цьому внесок союзників, таких як США, Велика Британія, Канада, та інших народів, що боролися проти гітлерівської коаліції. Цей наратив був інструментом політичної маніпуляції, що мав на меті консолідувати суспільство навколо радянської ідеології та створити міф про «визвольну місію» СРСР.Насправді Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, а не 22 червня 1941 року, як це часто представляла радянська історіографія. Пакт Молотова-Ріббентропа та спільний розподіл Польщі між нацистською Німеччиною та СРСР є яскравим свідченням того, що СРСР на початку війни не був жертвою, а брав активну участь у розв’язанні конфлікту. Використання терміна «Велика Вітчизняна війна» вириває період 1941-1945 років з контексту всієї Другої світової війни, спотворюючи історичну правду та ігноруючи її глобальний характер.Україна, що пережила жахи окупації, голодомори та масові репресії, постраждала від війни чи не найбільше. Мільйони українців воювали як у лавах Червоної Армії, так і в інших військових формуваннях, роблячи свій внесок у перемогу над нацизмом. Однак радянська пропаганда ніколи не висвітлювала ці аспекти повною мірою, завжди фокусуючись на централізованій ролі Москви.Сьогодні Україна рішуче відмовляється від радянських історичних наративів, що спотворюють дійсність. Декомунізація та деімперіалізація включають і переосмислення історичної термінології. Вшанування пам’яті жертв Німецько-радянської війни саме як частини Другої світової війни, а не як окремої «Великої Вітчизняної війни», є важливим кроком до відновлення історичної справедливості та формування об’єктивної національної пам’яті. Це дозволяє Україні інтегрувати свою історію у світовий контекст та усвідомити власну роль у боротьбі з тоталітарними режимами.Розбираючись у тонкощах термінології, ми розуміємо, що «Велика Вітчизняна війна» – це не просто назва, а ідеологічний маркер, що приховує реальні події та їх наслідки. Для українського суспільства вкрай важливо використовувати коректні історичні терміни, аби не підживлювати міфи минулого та будувати міцне майбутнє на засадах правди та історичної об’єктивності. Зрозуміло, що термін «Велика Вітчизняна війна» давно втратив свою актуальність у сучасній українській історичній науці та публічному дискурсі. Уникання цього терміну є актом відновлення історичної справедливості. Ми дослідили історію питання та публікуємо головне у графічному матеріалі.