Вшанування Героїв Небесної Сотні: 9 років з дня трагічних подій
Сьогодні, у дев’яті роковини кривавих подій на Майдані, ми схиляємо голови в пам’ять про Героїв Небесної Сотні.🕯
20 лютого 2014 року стало чорним днем для України. Автор цих рядків особисто був свідком тих страшних подій у Києві, бачив перші жертви, вражаючи кадри поранених і загиблих молодих людей, які вийшли на вулиці, щоб відстояти незалежність, гідність та свободу своєї держави.

Для батьків, які пережили народження своєї дитини, немає нічого болючішого, ніж назавжди запам’ятати годину її смерті. Герой Небесної Сотні Роман Гурик, який загинув 20 лютого під час протистоянь на вулиці Інститутській від кулі снайпера, є яскравим прикладом цієї трагедії.

«9 років тому перестало битися серце. То була 12:15. Дуже шкода, дуже прикро, але мусимо це все пам’ятати. Розказувати дітям та внукам. Писати книжки і багато молитися. Бо ніхто, крім нас. Ми нація вільних людей і будемо боротися до кінця!» – з болем та водночас з непохитною вірою говорить дідусь Героя Небесної Сотні Романа Гурика.

Вчителька Романа, згадуючи Героя Небесної Сотні з Франківська, зазначає: «Роман змінював усі стереотипи. Він спонукав до того, що людина народжена не боятися, а дивитися ворогу прямо у вічі!» Ці слова нагадують про незламний дух, який об’єднав українців у боротьбі за своє майбутнє.

Сьогоднішня церемонія вшанування Героїв Небесної Сотні розпочалася з покладання квітів до «Стіни пам’яті Небесної Сотні». Через повітряну тривогу, панахиду за усіх невинно убієнних українців провели у підвалі драмтеатру. Разом із родиною Гурик, вперше вручили відзнаки міського голови «Зміни світ на краще ім. Героя Небесної Сотні Романа Гурика» активістам та патріотам громади:

🔹о. Маркіяну Букатчуку
🔸Василю Витвицькому
🔹Мирославі Гриджан
🔸Діані Зазубик
🔹Маріані Кінюк
🔸Анні Лащевській
🔹Альбіні Мусійчук
🔸Андрію Никифорчину
🔹Віталію Пристаю
🔸Юрію Тумиру
🔹Матвію Українцю
🔸Ірині Федорів
🔹Мар‘яні Ясінській

«Серед нагороджених – багато молоді та школярів. Попри все, ви посміхаєтесь і від вас йде позитивна енергетика. В мене двоякі відчуття: мені сумно і боляче, бо 9 років тому загинув мій син, але завдяки вам і вашому сміху, я розумію, що життя триває…», – зізнається мама Романа Гурика, пані Ірина. Її слова підкреслюють незламність українського духу та віру в майбутнє.

За ці роки, на жаль, кількість тих, хто віддав своє життя за незалежність України, зросла. Тому наш святий обов’язок – вистояти у цій боротьбі та перемогти! Вічна пам’ять Героям! 🕯