У селі Білки на Закарпатті відбулася знакова духовна подія — проголошення блаженним Петра-Павла Ороса, священника, який загинув за віру. Тисячі вірян з України та з-за кордону зібралися, щоб вшанувати його пам’ять. Це перша беатифікація на Закарпатті, що робить подію історичною для регіону та греко-католицької церкви. Петро-Павло Орос віддав життя за свої переконання, демонструючи надзвичайну жертовність та відданість своєму покликанню. Віра, церква та Бог були для нього найвищими цінностями. На урочистій літургії були присутні представники духовенства, зокрема очільник Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук, владика Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула, а також представники влади. Кардинал із Польщі Гжегож Рись, який представляв Папу Римського, оголосив апостольський лист, що визнав мученицьку смерть Петра-Павла Ороса. Відтепер 27 серпня буде відзначатися як день його літургійного вшанування.

Життєпис блаженного Петра-Павла Ороса, наданий Мукачівською греко-католицькою єпархією, розкриває глибокі випробування, які випали на його долю з дитинства. Народжений у 1917 році в багатодітній родині священника, Петро-Павло рано втратив батька, а згодом і матір. Переживши численні переїзди та зміни, він все ж відчув покликання до священства, продовживши родинну традицію. Після рукоположення у 1942 році, він служив вірянам, навіть в умовах радянських переслідувань Церкви. Отець Петро не зламався під тиском терору, продовжуючи служити людям, переховуючись та проповідуючи Добру Новину. Він був чоловіком молитви, миру та глибокої поваги до кожної людини, відомий своєю безмежною щедрістю. Його шанування Богородиці було особливим; він завжди носив із собою її ікону та навчав молитися на вервиці. Навіть під час допитів та ув’язнення, він не висловлював злості, лише любов до Бога та ближніх. У 1953 році, поспішаючи до хворого, отець Петро був убитий пострілом міліціонера. Його смерть одразу визнали мученицькою. Хоча його останки були поховані таємно, пам’ять про нього зберігалася в серцях вірних. Після розпаду СРСР, його мощі були знайдені та перепоховані в Білках у 1992 році. Його життя та смерть є свідченням непохитної віри та любові до Бога.