Ти далеко, вже десь в висоті,
добрим воїном будеш у Бога.
Вічна слава, Герою, тобі!
Жаль, скінчилася життєва дорога…
Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожне сповіщення про загибель – то глибока рана у серцях рідних та всієї України.
Сумна подія зібрала сьогодні рідних та жителів Гвіздецької громади, в селі Хом’яківка, щоб провести Воїна Івана Бортейчука в останню путь. Висловити свої співчуття родині покійного приїхали побратими полеглого Героя, волонтери, представники місцевої і районної влади, військовослужбовці, священники, які відспівали Героя, відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі. На подвір’ї зібралися всі, кому небайдуже людське горе і доля України. Всі, хто спроможний співчувати і кому болить втрата наших Захисників.
Очі наповнюювалися сльозами, коли священнослужитель звертався до присутніх із промовою. Він зазначив, що воїн Іван БОРТЕЙЧУК, життя якого забрали російські окупанти, також хотів повернутися додому з перемогою, побачити батька, дружину, сина, родину. І говорити про воїнів, які воюють, можна багато. Та ми не можемо відчути все те, що відчули і відчувають, пережили та переживають вони, з якими зусиллями вони тримали чи тримають небо над нами.
Після заупокійної панахиди похоронна процесія вирушила до Храму Івана Золотоустого в с. Хом’яківка, де й відспівали вірного сина України.
Не могли стримати сліз батько, мати Захисника, дружина, всі рідні та всі хто прийшов провести Героя в останню дорогу. Невтішне горе розривало їхні груди.
«Називав мене мамусенька. Якщо існують ідеальні сини, то це був мій Іван. Ні разу не дав мені приводу засмутитися, ні разу не розчарував мене. Його не цікавили безглузді розваги, він впевнено йшов за цінностями. Був добрий, життєрадісний і оптиміст. А ще дуже відповідальний і справедливий. Завжди посміхався, підтримував мене, а на мої материнські тривоги відповідав жартами“, – плаче Любов Бортейчук, згадуючи про сина.
На Хом’яківському кладовищі, де вже майорять жовто-блакитні прапори, сьогодні над свіжою могилою додався ще один український стяг.
На прощання пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого молодого земляка Івана БОРТЕЙЧУКА. Його знали в селі як надзвичайно виховану та щиру людину. Іван любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись мріям. Свій обов’язок перед Батьківщиною він виконав. За волю України він загинув як Герой!
Позивний Івана БОРТЕЙЧУКА – “Бандера” став символом його незламності та відданості ідеалам.
Прапор України, яким було покрито домовину воїна, військовий урочисто вручив дружині загиблого Героя: «Від Президента України вручаю Вам цей прапор як символ країни, за яку боровся Ваш чоловік! Пробачте…» Військовослужбовець, щоб підтримати морально, обійняв дружину Героя.
У глибокій скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю ІВАНА. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять, честь та шана Герою!
Пам’ять про захисника України вічно житиме в наших серцях!