З глибоким сумом та невимовним болем повідомляємо про непоправну втрату, що затьмарила нашу громаду. 5 липня 2025 року, під час виконання надважливого бойового завдання у гарячій точці — в районі населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області, внаслідок жорстокого артилерійського обстрілу з боку російських загарбників, обірвалося життя нашого земляка, вірного сина України – солдата ЛУЦЬКОГО Сергія Валентиновича. Цей трагічний день назавжди впишеться в історію як день, коли Україна втратила одного зі своїх найвідданіших захисників. Він загинув військовий, віддавши найцінніше за свободу та незалежність нашої держави. Пам’ять про кожного, хто загинув військовий, є священною.Сергій Валентинович, народжений у 1971 році, був прикладом справжнього патріотизму та незламності духу. У листопаді 2024 року, попри свій вік, він добровільно став на захист рідної землі, усвідомлюючи всю небезпеку та відповідальність. Після ретельної підготовки у місті Рівне, він гідно виконував бойові завдання у складі кулеметного відділення роти вогневої підтримки. Його шлях у війську був коротким, але сповненим героїзму та самовідданості. Він служив там, де було найскладніше, де кожен день був випробуванням на мужність, де смерть щодня дихала в обличчя. Кожен бій для нього був не просто зіткненням, а відчайдушною боротьбою за світле майбутнє кожного з нас. Цей захисник України до останнього подиху боровся за мирне небо.Йому було всього 53 роки. За спиною у Сергія Валентиновича було ціле життя, наповнене плідною працею, глибокою вірою та незламною надією на краще. Він мріяв про майбутнє, про перемогу, про повернення додому. Проте жорстока війна безжально вирвала його з обіймів рідних та близьких. Це непоправна трагічна втрата не лише для його родини, яка втратила коханого чоловіка, батька, сина, а й для всієї громади, для всього українського народу.Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого героя. Сергій Валентинович загинув військовий, щоб ми могли жити у вільній та незалежній країні. Його жертовність є нашим спільним болем і нашим священним обов’язком пам’ятати. Ми повинні пам’ятати ціну цієї свободи, яку ми маємо завдяки таким воїнам, як він. Його подвиг ніколи не буде забутий. Ця війна в Україні продовжує забирати найкращих.Щирі співчуття висловлюємо родині та друзям, які втратили рідну людину. Нехай Господь дарує його душі спокій у Божому Царстві. Ми завжди пам’ятатимемо Луцького Сергія Валентиновича як відважного воїна та гідного громадянина. Його ім’я назавжди буде вписано в історію як одного з героїв України, які віддали своє життя за Батьківщину. Вічна пам’ять і слава нашому Захиснику! Український народ ніколи не забуде його подвигу.