Зростаюче невдоволення діями Кремля може спонукати до впровадження нових суворих санкцій проти Росії. Серед розглянутих пропозицій – запровадження 500% імпортних мит для країн, які продовжують закуповувати нафтопродукти або уран у Росії. Це безпрецедентний крок, який може торкнутися великих економік, таких як Китай, Індія та Туреччина, що частково імпортують російську нафту, часто використовуючи так званий “тіньовий флот” таємних танкерів для обходу чинних обмежень.

Ключовим питанням залишається економічна життєздатність такого рішення. Чи зможе світова економіка витримати наслідки настільки радикального кроку? Експерти висловлюють сумніви щодо реалізації мита в 500%, що фактично перетворилося б на глобальне нафтове ембарго. Таке рішення призвело б до значного зростання світових цін на нафту, можливо, до 100 доларів за барель і вище, що може бути надто великим економічним ризиком для будь-якої держави.

Однак, розширення існуючих санкцій США та погроза введення вторинних мит можуть виявитися ефективними інструментами тиску. Це дозволило б посилити економічний вплив на Росію, мінімізуючи при цьому дестабілізацію світових ринків. Це більш гнучкий підхід до санкцій проти Росії, який може бути застосований до компаній, що сприяють уникненню обмежень.

У контексті глобальних зусиль щодо санкцій проти Росії, слід зазначити й обговорення Європейським Союзом свого 18-го пакету санкцій. Пропозиція Єврокомісії передбачала зниження стелі цін на російську нафту з 60 до 45 доларів за барель, що мало б посилити економічний тиск. Проте, цей пакет зіткнувся з опором деяких країн-членів, зокрема Угорщини та Словаччини, які заблокували його ухвалення. Навіть Естонія висловила готовність заблокувати цей пакет, якщо не буде досягнуто згоди щодо зниження граничних цін на російську нафту, підкреслюючи розбіжності всередині ЄС щодо ефективності та жорсткості заходів.

Для досягнення значного ефекту, на думку аналітиків, необхідно “радикально змінити” підхід до контролю за дотриманням санкцій. Це може включати відмову в доступі до провідних фінансових та страхових ринків, якщо іноземні порти та судна не дотримуються міжнародних стандартів перевірки. Такі комплексні заходи дозволили б закрити лазівки, якими користується “тіньовий флот”, і зробити нафтове ембарго більш дієвим. Введення вторинних мит та посилення контролю за дотриманням санкцій є ключовими для ефективного тиску на Росію.

Таким чином, дискусії навколо можливого глобального нафтового ембарго та подальших санкцій проти Росії відображають складний пошук балансу між прагненням зупинити фінансування військової агресії та необхідністю збереження стабільності світової економіки. Ефективність майбутніх заходів залежатиме від міжнародної координації та готовності до жорстких, але продуманих кроків.