Після нічного удару Сполучених Штатів по ядерних об’єктах Ірану, Кремль висловив істеричну реакцію, що свідчить про глибоке занепокоєння та обурення. Зовнішньополітичне відомство Росії заявило про кричуще порушення міжнародного права, назвавши дії Вашингтона абсолютно безвідповідальними. Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв, відомий своєю різкою риторикою, одразу ж звинуватив американського президента Дональда Трампа у розв’язанні нової війни, незважаючи на його передвиборчі обіцянки бути «президентом-миротворцем». Ця заява підкреслює напруженість у відносинах між ключовими світовими гравцями та посилює занепокоєння щодо подальшої ескалації на Близькому Сході.

У своєму повідомленні, Медведєв також висловив сумнів у можливості Трампа отримати Нобелівську премію миру після таких кроків. Він стверджував, що переважна більшість країн світу виступає проти дій Ізраїлю та Сполучених Штатів, а деякі держави навіть готові безпосередньо поставити Ірану свій ядерний боєкомплект. Ця непряма вказівка на потенційну підтримку Ірану ядерними державами, можливо, включаючи саму Росію як “стратегічного партнера” Тегерана, додає ще більше ваги геополітичній інтризі. Медведєв також спрогнозував, що удар не завдав значної шкоди, але, натомість, згуртував іранське суспільство навколо чинного режиму, і тепер Іран, на його думку, буде ще рішучіше прагнути до створення власної ядерної зброї, що може призвести до непередбачуваних наслідків для глобальної безпеки.

Інший впливовий російський політик, лідер Ліберально-демократичної партії Росії Леонід Слуцький, також долучився до хору засуджень. Він заявив, що наслідки такої ескалації загрожують поширитися далеко за межі регіону конфлікту. “Вашингтон розуміє неминучість відповіді Тегерана. Все це виводить спіраль конфронтації на новий рівень і збільшує ризики Третьої світової війни”, – наголосив Слуцький, посилюючи риторику про глобальну небезпеку. Це свідчить про скоординовану позицію Кремля, спрямовану на максимальне залякування міжнародної спільноти та дискредитацію дій США на міжнародній арені. Такі заяви є частиною інформаційної війни, в якій Росія традиційно відіграє роль “захисника” міжнародного права, водночас порушуючи його.

Зовнішньополітичне відомство Росії оприлюднило цинічну заяву, яка засуджує атаку США на ядерні об’єкти Ірану. У заяві підкреслюється, що “безвідповідальне рішення піддати територію суверенної держави ракетним та бомбовим атакам, якими б аргументами це не було представлено, кричуще порушує міжнародне право, Статут Організації Об’єднаних Націй та резолюції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй”. Москва закликала до негайного припинення ескалації та створення умов для повернення ситуації в політичне та дипломатичне русло. Ця позиція, однак, суперечить власним діям Росії в інших регіонах світу, де вона ігнорує міжнародне право, що викликає питання щодо щирості її закликів.

Тим часом, речник президента Росії Володимира Путіна, Дмитро Пєсков, повідомив, що його керівник не планує розмовляти з американським лідером щодо подій в Ірані, проте додав, що такий телефонний дзвінок “можна швидко узгодити за потреби”. Ця заява може свідчити про бажання Кремля зберегти опції для маневрування та демонстрації готовності до діалогу, якщо це відповідатиме їхнім стратегічним інтересам. Ситуація навколо іранської ядерної програми та її об’єктів залишається вкрай напруженою, вимагаючи пильної уваги міжнародної спільноти до кроків, що можуть призвести до подальшої дестабілізації регіону та світу. Російська реакція чітко показує їхнє бачення ролі США у світі та їхню спробу впливати на геополітичні процеси, використовуючи будь-яку нагоду для критики Вашингтона та посилення власного впливу.

Варто зазначити, що міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі після американського удару терміново вирушив до Москви на зустріч з Володимиром Путіним. Цей візит підкреслює поглиблення співпраці між Тегераном та Москвою та їхню спільну позицію щодо дій США, що може мати значні наслідки для регіональної та світової безпеки. Росія, будучи стратегічним партнером Ірану, очевидно, намагається використати цю ситуацію для посилення свого впливу на Близькому Сході та демонстрації своєї здатності протистояти американській гегемонії. Загальна картина свідчить про зростаючу поляризацію та формування нових альянсів на світовій арені.