Аналітики вважають, що російський лідер навряд чи зважиться на застосування ядерної зброї проти України. Це не лише через поточну ситуацію на фронті, але й через комплекс інших значних стримувальних чинників, які відіграють ключову роль у стратегічному плануванні. Питання використання ядерної зброї залишається одним з найгостріших у світовій політиці, і його ймовірність ретельно оцінюється експертами.

Одним з головних аспектів, що впливає на рішення щодо ядерної зброї, є відсутність для російських збройних сил такої критичної поразки, яка б могла зруйнувати довгострокові плани Кремля щодо України. Наразі російська армія продовжує наступ, руйнуючи українську інфраструктуру. Хоча вона не досягає значних стратегічних успіхів, не спостерігається і стратегічних поразок, які б вимагали радикальних дій. У найближчій перспективі ані значних поразок, ані вирішальних успіхів для жодної зі сторін не передбачається. Цей глухий кут у війні робить застосування ядерної зброї значно менш імовірним, оскільки відсутній очевидний каталізатор для такого кроку.

Другий, надзвичайно важливий фактор – це потенційна реакція міжнародної спільноти на використання ядерної зброї. Історія ще не знала прецедентів, коли ядерна держава застосовувала б таку зброю проти країни, яка не володіє ядерним арсеналом. Це не конфлікт між ядерними державами чи ядерним блоком, як-от Росія проти НАТО. Це була б атака ядерної країни на неядерну. Хоча для агресора це може здатися менш ризикованим кроком, світ може сприйняти це як надзвичайно небезпечний прецедент, що відкриває шлях до подальшого поширення ядерної загрози. Саме тому позиція провідних світових гравців має вирішальне значення. Зокрема, Китай, який підтримує Росію у її цілях, водночас виступає категорично проти застосування ядерної зброї, щоб не створювати цього небезпечного прецеденту. Цей міжнародний тиск є потужним стримувальним фактором.

Третій фактор, що змінює погляди на застосування ядерної зброї – це еволюція самої природи війни. Сучасні технології дозволяють завдавати інфраструктурних руйнувань, які за своїм масштабом можуть бути порівнянні з наслідками ядерного удару. Приклади успішних спецоперацій та розробок, що використовують неядерні засоби, демонструють можливість досягнення руйнівного ефекту, що може призвести до загибелі сотень тисяч, а то й мільйонів людей, і фактично знищити життя у цілих регіонах. За допомогою дронів, підривів критичних об’єктів або ядерних електростанцій можна спричинити величезні технологічні катастрофи. Це робить застосування ядерної зброї менш “унікальним” інструментом, оскільки схожий рівень руйнувань може бути досягнутий іншими способами, що не несуть таких глобальних репутаційних та політичних ризиків.

Окремо слід виділити вплив політичних фігур, які відіграють ключову роль на світовій арені. Непередбачуваність деяких лідерів є ще одним важливим фактором, що ускладнює прийняття рішення про застосування ядерної зброї. Йдеться про те, що потенційна реакція такого лідера на ядерний удар невідома і може бути вкрай несподіваною, що створює величезну невизначеність для агресора. Ця невизначеність змушує Кремль ретельно зважувати всі можливі наслідки, адже будь-який крок із застосуванням ядерної зброї може викликати непропорційну або непередбачувану відповідь.

Наразі, як зазначають аналітики, у російського керівництва відсутня нагальна потреба у застосуванні ядерної зброї. Всі свої плани щодо України вони намагаються реалізувати за допомогою звичайної зброї, яка, хоч і завдає значних руйнувань, не несе таких катастрофічних глобальних ризиків. Існують припущення, що до 2029 року, коли світ може стати свідком зміни політичного ландшафту та інтенсивності конфлікту, тема застосування ядерної зброї може знову стати актуальною. Проте, на даний момент, сукупність цих стримувальних чинників робить такий крок вкрай малоймовірним.

Раніше повідомлялося, що низка західних країн обговорює координацію використання своїх ядерних арсеналів у разі серйозної загрози європейським союзникам, що свідчить про посилення уваги до ядерного стримування. Також були заяви про відсутність намірів передавати ядерну зброю іншим країнам, що підкреслює міжнародну чутливість до питань розповсюдження.