18 травня – День пам’яті жертв політичних репресій. Ця дата нагадує про трагічні сторінки нашої історії. У роки масових репресій і Великого терору, за різними даними, загинуло щонайменше 4,4 мільйони людей. Десятки тисяч було розстріляно, сотні тисяч опинилися у в’язницях, таборах, на засланнях, або примусово проходили психіатричне лікування.

Репресії торкнулися усіх верств населення України: від інтелігенції до селян. Радянська влада ретельно приховувала сліди злочинів, перетворюючи місця поховань у режимні об’єкти КГБ, а доступ до архівів був суворо заборонений.

«Великий терор» 1937–1938 років – це масштабна кампанія масових репресій, ініційована Й.Сталіним для ліквідації політичних опонентів, залякування населення та зміни соціальної структури суспільства.

Хоча політичні репресії відбувалися і до, і після 1937 року, саме в цей період вони досягли свого піку, торкнувшись багатьох сімей. У 1937 році були створені позасудові органи – «трійки», які вирішували долі людей. «Трійки» поєднували в собі функції слідства, обвинувачення та суду, а на все слідство відводилось лише 10 діб. Адвокат, оскарження вироку та клопотання про помилування були відсутні. Вироки часто виконувалися негайно.

Найбільшим похованням жертв сталінських репресій в Україні є «Биківнянські могили». Спецділянка НКВС у Биківні – один із найсекретніших об’єктів СРСР, де впродовж 1937-1941 років відбувалися таємні поховання жертв політичних репресій, розстріляних у київських в’язницях.

Площа об’єкта становила 5,3 га. Територію обгородили високим парканом, встановили спостережну вежу та цілодобову охорону. Вантажівки ночами привозили тіла розстріляних.

Тіла скидали у підготовлені ями та присипали вапном і ґрунтом. Для приховування призначення спецділянки була придумана легенда про артилерійський склад, оскільки до 1923 року тут знаходився артилерійський полігон заводу «Арсенал».

Трагедія Биківні стоїть в одному ряду зі злочинами Аушвіцу, Бухенвальду, Бабиного Яру та Катинського розстрілу. Встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних у Биківнянському похованні.

Серед жертв Великого терору в Биківнянському лісі – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, митрополит УАПЦ Василь Липківський. На жаль, українська історія сповнена трагічних сторінок, але ці події загартували націю. Насильство і тоталітаризм ніколи не приносять добра.

Згадуючи минуле, ми прагнемо не допустити подібного в майбутньому. Ми завжди пам’ятатимемо про ті часи та людей, які вистояли у роки репресій і диктатури, щоб сьогодні розбудовувати демократичну державу, де кожен почуватиметься гідно і вільно.

Вічна слава і пам’ять жертвам політичних репресій!

« повернутися