Третя річниця загибелі… Пам’ятаємо…🇺🇦Білий Сергій Олександрович03.08.1966 – 30.06.2022Сьогодні Україна та вся нація згадують третю річницю трагічної загибелі відважного українського воїна, капітана штурмової роти окремого полку “Азов”, Сергія Білого. Сергій Білий, чиє ім’я назавжди вписане в літопис української мужності, загинув 30 червня 2022 року під час ракетного обстрілу у місті Сіверськ, що на Донеччині. Його останній вчинок був справжнім подвигом – він рятував своїх побратимів, віддавши найцінніше – власне життя. Пам’ять про цього незламного героя вічно житиме в серцях українців.Народився Сергій Білий 3 серпня 1966 року в промисловому Кривому Розі, у простій робітничій родині. Його родинні корені сягали глибокої історії Запорізької Січі, адже за переказами, одним із його пращурів був легендарний кошовий отаман Чорноморського козацького війська Сидір Білий. Саме ці козацькі легенди та цінності формували характер юного Сергія змалку. Він мріяв про козаків-характерників, а в шкільні роки активно організовував козацькі ігрища, плекаючи дух вольності та сміливості. Ця історія українського воїна є яскравим прикладом патріотизму, що передавався з покоління в покоління.Відразу після закінчення школи Сергій Білий обрав шлях служіння країні, вступивши до прикордонних військ. Проте, його прагнення до самовдосконалення у військовій справі не мало меж. Навчаючись у Криворізькому гірничорудному інституті, він паралельно пройшов військову кафедру, здобувши рідкісну для цивільного життя спеціальність танкіста. Цей військовий Кривий Ріг виховав справжнього професіонала.У 1991 році у житті Сергія відбулася знаменна подія – він одружився, а вже за рік його родина поповнилася маленькою донечкою. Це свідчило про його відповідальність не тільки як воїна, а й як люблячого сім’янина.У 1993 році сім’я Сергія Білого переїхала до Сміли, де він присвятив своє життя залізниці. Протягом 28 років він невтомно працював у колійному господарстві, пройшовши шлях від бригадира до старшого майстра. На цій посаді він не лише виконував свої обов’язки, але й активно впроваджував козацькі цінності: шляхетність, чесність та відповідальність у житті колективу. Його життя доводить, що справжній патріотизм проявляється не лише на полі бою, а й у щоденній праці на благо суспільства. Загиблий герой був прикладом у всьому.Вийшовши на пенсію у 2021 році, Сергій Олександрович планував зайнятися улюбленими справами: розведенням винограду та трояндового квітника на своїй дачній ділянці. Він також придбав гітару, мріючи навчитися на ній грати. Ще однією його давньою мрією було поглиблене архівне дослідження родинних зв’язків із Сидором Білим. Ці мирні плани, на жаль, були перервані.Коли рідній країні знадобився захист, Сергій Білий не вагався. Вперше він став до лав Збройних сил України у січні 2015 року, під час першої хвилі російської агресії, і служив на Донеччині командиром танкового взводу. З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну він знову без вагань пішов до військкомату. Спочатку він обороняв Київ та Київщину, а згодом його підрозділ було переведено на Луганщину. Капітан Азову завжди був там, де найважче.Його героїчний шлях обірвався під Сіверськом. Захисник Сіверська назавжди залишиться в пам’яті як справжній козак, який не зрадив своїх принципів. Війна в Україні забрала одного з найкращих синів. У пам’яті друзів та родини Сергій Білий залишився люблячим, веселим, добрим, справедливим козаком, справжнім захисником рідної землі. Його пам’ять Сергія Білого є нагадуванням про ціну свободи. Він є одним із тих героїв України, чий подвиг надихає.🕯Поховали Героя на міському кладовищі “Гречківка”#ПолегліГероїСміли