🕯Зворушлива пам’ять про загиблого Героя України: Третя річниця вшанування Іллі Гонди.

🇺🇦Незламний дух та самовідданість: Ілля Павлович Гонда, солдат, кулеметник, назавжди залишиться в наших серцях.
02.08.1973 – 17.10.2022.

🪖З глибоким сумом згадуємо мужнього захисника, 49-річного Іллю Гонду, який віддав своє життя за свободу та незалежність України 17 жовтня 2022 року. Трагічна загибель героя сталася біля населеного пункту Невельське на Донеччині.

Народившись 2 серпня 1973 року в мальовничому селі Моринці на Звенигородщині, що на Черкащині, Ілля Павлович рано залишився без батьківського піклування. Втративши батьків у чотирирічному віці, він не зламався під тягарем долі, а виріс справжнім патріотом і гідним громадянином своєї держави. Його життєвий шлях був сповнений випробувань, але він завжди демонстрував неабияку силу духу.

До війни Ілля Гонда встиг послужити у прикордонних військах, де здобув відзнаки за свою службу. Він був не тільки захисником, а й люблячим чоловіком та батьком. Створивши міцну родину, він оточував турботою та любов’ю свою дружину та дітей. Його золоті руки, працьовитість і відповідальне ставлення до роботи були прикладом для оточуючих. Ілля Гонда завжди був готовий прийти на допомогу – рідним, близьким та навіть незнайомим людям, демонструючи щире прагнення до добра.

Його життєрадісність та жага до життя заряджали оточуючих позитивною енергією. Всі, хто знав Іллю Павловича, відгукувалися про нього з повагою та любов’ю. Він був людиною, яка вміла знаходити спільну мову з кожним.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України, Ілля Гонда без вагань вступив до лав місцевої Територіальної оборони. Згодом, керуючись найвищими патріотичними почуттями, він добровільно приєднався до Збройних Сил України, ставши частиною 42-го батальйону, відомого як “Черкаські стрільці”. Його шлях у війську був сповнений відваги та жертовності.

Своєю самопожертвою, Ілля Гонда віддав найцінніше – життя – заради миру та спокою українського народу. Він загинув, захищаючи нашу землю, даруючи надію на майбутнє.

Вдома на нього з нетерпінням чекали дружина та 16-річний син, якій він був опорою та гордістю.

🕯З глибокою повагою та скорботою, тіло Іллі Павловича було поховане на Алеї Слави у його рідному місті, де його пам’ять навіки вкарбована в граніт.