Тризуб: Символ незламності та історії української державності

Українська державна символіка – це не просто зображення, а потужне нагадування про нашу багату історію, славу предків та джерело натхнення для майбутніх звершень. Державний Герб України, Державний Прапор та Державний Гімн є невід’ємними атрибутами сучасної держави, що уособлюють її суверенітет і незалежність.

Розуміння історії державотворення України та її символів є надзвичайно важливим у боротьбі з дезінформацією та історичними маніпуляціями, особливо в умовах сучасної інформаційної війни. З нагоди святкувань, присвячених незалежності України, заглибимося в давню історію нашої державної символіки, зосередившись на Тризубі.

«Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого.

<...> Головно ж те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією».

Із статті Михайла Грушевського «Український герб»

Тризуб, як найдавніший український символ, втілює історичну спадкоємність державності, символізує силу, свободу та єдність української нації. Його історія сягає глибини століть, а значення еволюціонувало разом з українською державою.

Найдавніші зображення Тризуба, знайдені археологами, датуються X століттям. Існує понад 40 тлумачень цього символу: від тризубця, сокола, якоря до символічного зображення врожаю чи навіть хреста. Кожне тлумачення підкреслює його багатогранність та глибокий зміст.

Історики сходяться на думці, що Тризуб походить від родових знаків князів, зокрема Володимира Великого. Його могли використовувати як знак власності або династичний герб, аналогічно до європейських лицарських гербів. Цей символ був невід’ємною частиною князівської влади та спадщини.

Після занепаду Київської Русі символ Тризуба поступово втрачав своє широке вживання. Однак у XVII–XVIII століттях він знову почав з’являтися на документах та козацьких печатях, хоч і без сталої візуальної форми. У XIX столітті інтелігенція, особливо історики та етнографи, відродили інтерес до Тризуба як до національного символу, пов’язуючи його з давньою історією та державною незалежністю.

Важливий етап у використанні Тризуба був у 1918 році. 6 січня цього року Тризуб, доповнений хрестом над середнім «зубом» та оточений восьмикутною рамкою, прикрасив перші банкноти Української Народної Республіки. Дизайн банкноти у 100 карбованців розробив видатний художник-графік Георгій Нарбут.

25 лютого 1918 року Мала Рада, виконуючи функції законодавчого органу між сесіями Центральної Ради, офіційно затвердила Герб Української Народної Республіки. Закон не містив конкретних зображень, лише опис символу. Через місяць, 22 березня, Мала Рада схвалила малюнок герба, створений відомим художником Василем Кричевським – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковою гілкою. Саме тоді Тризуб став потужним символом соборності, національного відродження та волі українського народу.

Символіка державності, пов’язана з Тризубом, знайшла своє відображення і в Українській повстанській армії. Тризуби прикрашали елементи одягу, зокрема головні убори – мазепинки та петлюрівки, а також ремені. Нарукавні нашивки з Тризубом також були поширеними.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову, яка затвердила Державний Герб України – золотий Тризуб на синьому щиті. Цей Малий герб став одним із трьох офіційних державних символів сучасної України.

За радянських часів Тризуб був заборонений і трактувався як «буржуазно-націоналістичний символ». Однак його значення як національної ідентичності не зникало.

Сьогодні Тризуб присутній на гербах військових частин, у паспорті громадянина України, на грошах та печатках. Він також часто прикрашає прапори, нашивки та обереги, символізуючи силу, незламність та національну гордість. У роки російської агресії, починаючи з 2014 року, Тризуб став яскравим знаком опору, ідентичності та боротьби за свободу.

Тризуб – це значно більше, ніж просто герб. Це закодована історія нації, яка пройшла шлях від князівських знаків до сучасної державної емблеми, об’єднавши покоління українців у спільній боротьбі за свободу та незалежність. Він є втіленням сили, гідності, спадкоємності та непохитної віри в перемогу.