Трихінельоз: Поширене паразитарне захворювання, яке може мати серйозні наслідки для людини. Природні осередки трихінельозу виявляються на всіх широтах земної кулі, крім Австралії. Це робить його важливою проблемою охорони здоров’я, адже трихінельоз може передаватися людям та спричиняти тяжкі ускладнення, включаючи летальні випадки.

Історія трихінельозу свиней стала причиною заборони на вживання свинини у мусульманських країнах та на Близькому Сході. Захворювання поширене у всіх регіонах світу. Основними носіями трихінельозу є м’ясоїдні тварини, такі як дикі кабани, ведмеді, лисиці та шакали. Однак випадки зараження були зафіксовані і у травоїдних тварин, таких як лосі, бобри та коні. Крім того, трихінельоз може вражати птахів, які живляться падаллю, а також морських тварин (тюленів, морських котиків) та ракоподібних, що споживають інфіковані туші.

Збудником трихінельозу є трихінели (Trichinella spiralis). Дорослі особини паразитують в кишечнику тварин, а їх личинки знаходяться в м’язах у капсульованій формі. Личинки трихінел швидко розмножуються після потрапляння в організм, вже через 2-7 днів. Живі личинки переносяться лімфою та проникають в м’язові тканини. Улюблені місця локалізації – м’язи язика, стравоходу, черевні, шийні та міжреберні м’язи. Через 15-20 днів личинки скручуються у спіральки. Капсулювання личинок починається через 1-1,5 місяця, з утворенням вапняного панцира. У такому стані личинки трихінел можуть зберігати життєздатність в м’язах тварин протягом багатьох років, аж до їх смерті.

Останнім часом спостерігається зростання популярності м’яса бобрів. Це пов’язано з тим, що бобри вважаються екологічно чистими тваринами, які, як вважалося, не схильні до трихінельозу. Однак сучасні дослідження показали, що бобри також можуть бути носіями личинок трихінел. Домашні свині та дикі кабани є одними з найпоширеніших джерел зараження, що пов’язано з широким вживанням їх м’яса в їжу та відповідним ветеринарним контролем.

Трихінельоз у тварин може протікати у двох формах. Гостра форма зустрічається рідко і виникає при масивній інвазії. Вона супроводжується різким підвищенням температури, блювотою, діареєю, відмовою від їжі та порушеннями координації рухів. Надалі може розвинутися набряк. Зазвичай, тварини гинуть внаслідок важкої інтоксикації продуктами життєдіяльності трихінел. Хронічна форма є більш поширеною. У тварин спостерігається зниження активності, втрата апетиту та іноді діарея. Відбувається втрата ваги, тварина може похитуватися при ходьбі.

Тривалість захворювання залежить від інтенсивності капсулювання личинок в м’язових тканинах. Клінічні симптоми зникають після цього, але тварина залишається носієм трихінел. Люди найчастіше заражаються трихінельозом через недбалість та вживання в їжу зараженого м’яса, яке не пройшло належну термічну обробку. Слід пам’ятати, що соління, копчення, в’ялення та маринування м’яса не знищує личинки гельмінтів. Заморожування ефективне лише при температурі -50-70°C протягом 29-35 годин.

Перші ознаки захворювання у людини з’являються зазвичай на 4-6 день після зараження. Перебіг хвороби може бути стертим (легким) або важким, що залежить від кількості личинок, які потрапили в організм, та стану імунної системи людини. Для стертої форми характерні: підвищення температури до 37,2-38°С, незначні м’язові болі та набряклість, особливо повік. Через 2-3 тижні температура може різко піднятися до 40°С, з’являються сильні м’язові болі, набряк обличчя, головний біль та висип. Важка форма починається з болю в животі, блювоти та діареї. Потім виникає сильний біль в потилиці, посилюються м’язові болі, температура піднімається до 41°С. Висип поширюється по тілу, запалюється та може нагноюватися. При трихінельозі страждають різні органи та системи: серце, легені, печінка, головний мозок. Відсутність своєчасного лікування може призвести до летального результату. Діагностика трихінельозу базується на характерних симптомах, епідеміологічному анамнезі та імуноферментному аналізі крові для виявлення антитіл до трихінел. Любителям шашликів, баликів, корейки, солонини, сирокопчених ковбас та сосисок слід пам’ятати про необхідність обережності. На око неможливо визначити, чи містить м’ясо личинки трихінел.

Поширені міфи про знезараження м’яса алкоголем не є правдивими. Тільки суворий контроль якості м’яса, дотримання правил його обробки та приготування гарантують безпечність та смак м’ясних делікатесів.

Особиста профілактика трихінельозу передбачає вживання в їжу лише перевіреного на трихінельоз м’яса свиней та диких тварин. Не купуйте м’ясо та м’ясопродукти на стихійних ринках без ветеринарної експертизи. При підозрі на зараження м’ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 годин) при товщині шматка не більше 8 см для повної гарантії безпеки.

Л. ДЖМІЛЬ В.о. начальника Управління безпечності харчових продуктів, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Білоцерківського району Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.