Ранок, який почався не з кави, а з сирен повітряної тривоги, вибухів, дзвінків рідним із запитанням: «Як ви?». Ранок, коли кожен українець усвідомив: війна вже не десь далеко, вона тут, у кожному місті, у кожному серці.

Ворог хотів завоювати нас за три дні.

Він хотів стерти нашу ідентичність – а ми ще голосніше заявили, хто ми є.

Він хотів роз’єднати нас страхом – а ми згуртувалися, як ніколи.

Він хотів зламати нас – а ми стали сильнішими, ніж будь-коли.

Три роки українці боряться у цій війні. Від перших тривог і невідомості – до звитяжних перемог. Від вимушених прощань – до довгоочікуваних зустрічей. Від втрат, які болять щодня, – до віри в тих, хто продовжує наш шлях.

24.02.2025. Три роки незламності. Три роки пекла. Три роки відваги, яку неможливо описати словами.

І цей день не лише про біль і втрати. Він про силу нашого народу, про нашу здатність боротися і перемагати. І зараз також не здамося!

Вічна слава і пам’ять полеглим Героям! Низький уклін кожному, хто тримає небо, фронт і тил!