Сьогодні Тростянецька громада з глибоким сумом, повагою та шаною попрощалася з Героєм, солдатом ЗСУ Андрієм Бабичем. Провести в останню путь загиблого воїна прийшли рідні, близькі, бойові побратими, друзі, представники влади та небайдужі мешканці громади. Тростянчани створили “живий коридор”, віддаючи шану та проводжаючи Героя на вічний спочинок. Прощання відбулося біля рідної домівки Андрія та на кладовищі, де кожен мав змогу віддати шану та вклонитися світлій пам’яті Захисника. Андрій Бабич народився 21 жовтня 1983 року у Тростянці, де виріс, навчався та працював. Він закінчив міську школу № 5, мав багато друзів та будував плани на майбутнє. Найбільше любив своїх батьків, рідне місто та Україну. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій не залишився осторонь. З 24 лютого 2022 року, не маючи зброї, разом з однодумцями, він чинив спротив російським загарбникам протягом усіх 30 днів окупації Тростянця. Андрій брав активну участь у розвідувальних діях, передаючи інформацію українським військовим про дислокацію ворожої техніки та військ. Він також допомагав місцевому населенню, доставляючи їжу, ліки та необхідні речі тим, хто їх потребував. Побратими, які разом з Андрієм боролися в окупації, згадують його як людину з великим серцем, яка завжди готова прийти на допомогу. Він жив за совістю, поважав людей та цінував дружбу. Коли держава закликала його до захисту України, Андрій Миколайович став на захист Батьківщини. Його призвали до лав ЗСУ в Києві 30 листопада 2024 року. Він служив водієм десантно-штурмового взводу, виконуючи свій військовий обов’язок з честю та гідністю. Життя Андрія обірвалося 28 лютого 2025 року в Сумському районі поблизу села Садки під час виконання бойового завдання. До останньої хвилини він залишався вірним присязі та українському народу. Батьки Андрія, Валентина Федорівна та Микола Степанович, втратили найкращого сина, яким будуть пишатися завжди. Секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова висловила щирі співчуття родині загиблого від імені всієї громади. З прощальною промовою виступив Владислав Заброда, військовослужбовець Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки, вручивши батькам Андрія бойовий Прапор військової частини та державний Прапор України. Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець помолився за упокій душі загиблого. Останні почесті віддали Герою, здійснивши три залпи на його честь. Вічна слава та світла пам’ять Захиснику України!