Тростянець вшановує пам’ять полеглого Героя: прощання з Юрієм Воликом

Сьогодні громада Тростянця зібралася, щоб віддати останню шану Захиснику України, Юрію Геннадійовичу Волику, 1989 року народження. Це сумна мить для всіх, хто знав і цінував мужність та відданість Юрія.

Юрій Волик, стрілець-снайпер, був зарахований до складу військової частини 24 березня 2025 року. Він служив у 2-му аеромобільному відділенні 2-го аеромобільного взводу 10-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону 46-ої окремої аеромобільної Подільської бригади. 6 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Філія на Дніпропетровщині, Юрій Геннадійович отримав смертельне поранення в результаті стрілецького бою. Його життя обірвалося на 36-му році, залишивши по собі світлу пам’ять і невимовний смуток.

Народившись та вирісши у Тростянці, Юрій Волик закінчив школу №2. Його юнацькі мрії були пов’язані зі служінням Богу та служінням Україні. Він щиро любив рідну землю і мав багато планів на майбутнє, але війна жорстоко перервала його життєвий шлях. Його віра та патріотизм стали прикладом для багатьох.

Прощання відбулося у Вознесенському храмі, де зібралися сотні людей: рідні, друзі, побратими, представники влади та небайдужі мешканці громади. Чин відспівування звершив Високопреосвященніший архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій разом із духовенством та військовими капеланами. Атмосфера була сповнена глибокої скорботи та поваги до полеглого Героя.

Поховали Юрія Волика з військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища. У жалобній церемонії взяли участь міський голова Юрій Бова, представники міської ради, духовенство, вчителі, однокласники та друзі загиблого. Міський голова звернувся до присутніх зі словами підтримки для родини та наголосив на важливості збереження пам’яті про Героїв, які віддали життя за свободу України.

«Сьогодні ми прощаємося з Героєм, який віддав своє молоде життя за нас з вами, за українську державу, за українську мову, за українську церкву. Юрій Волик присвятив своє життя служінню Православній Церкві України. Ми повинні зробити все, щоб його жертва не була марною, щоб Україна, за яку поклали життя наші героїчні земляки, була такою, про яку він мріяв. Хочу низько вклонитися Матері, яка виростила й виховала сина віруючою людиною та патріотом рідної землі, батькові, сестрі, всім рідним та близьким… Юрій Волик назавжди залишиться у нашій пам’яті», – зазначив Юрій Бова.

Отець Андрій Бринчак, благочинний Охтирського церковного округу ПЦУ, поділився спогадами про Юрія Волика, згадавши його служіння як військового капелана ще під час АТО та його рішення повернутися до лав ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення. «Юрій був і стрільцем-снайпером, і духовним наставником для побратимів», – підкреслив отець Андрій.

Отець Олександр Карпець додав: «Це приклад справжнього українського воїна, який до останнього подиху гідно виконував свій обов’язок. На жаль, він поклав життя і приєднався до Царства Небесного. Відтепер він молитиметься за нас, а ми будемо молитися за упокій його душі».

Військовослужбовець Охтирського Першого відділу районного ТЦК та СП Владислав Заброда передав матері загиблого синьо-жовтий стяг – символ честі, обов’язку і самопожертви. Поховання супроводжувалося виконанням Державного Гімну України та військовим салютом.

Незважаючи на глибоку скорботу, пам’ять про Юрія Геннадійовича Волика назавжди житиме в серцях тростянчан. Він був і залишиться справжнім сином України. Вічна пам’ять і шана полеглому Герою!

Герої не вмирають – їх пам’ятають вічно.