Оліївська громада славиться своїми туристичними принадами. Кожне село громади має неповторну історію та визначні місця, що зберігають пам’ять про працю та боротьбу предків за рідну землю та світле майбутнє. Оліївська громада – це край з багатою спадщиною.

Село Некраші приховує давню та захопливу історію. Духовним скарбом Некрашів є цілюще джерело. Місцеві жителі шанують цю унікальну криничку з іконами та хрестами як свою церкву. Оліївська громада пишається такими місцями.

Більше 30 років тому Ольга Кирилівна Горкуша, разом з однодумцями, відновила криничку, замовила ікони та урочисто встановила їх біля джерела на свято Преполовіння П’ятидесятниці. Здавна це джерело славиться цілющою водою, властивості якої згодом підтвердила лабораторія. Оліївська громада береже традиції.

Миколай Кордон, настоятель Свято-Троїцького храму в Троковичах, освятив криничку. З того часу освячення води відбувається щорічно. Оліївська громада шанує духовність.

За словами отця Миколая, на свято Вознесіння Господнього тут збиралося стільки людей, що вони заповнювали всю долину. Віряни приїжджали навіть з далеких сіл. З Житомира та сусідніх сіл приїжджали священики. У день Вознесіння Господнього тут традиційно відбувається водосвятний молебень та святкова трапеза. Оліївська громада єдина у вірі.

Під час молитов священики та віряни просять у Бога здоров’я та благословення для жителів та гостей цього святого місця. Особливо зараз просять миру для України, захисту для воїнів, терпіння для матерів і дружин захисників, а також любові, єдності та віри в перемогу добра. Оліївська громада молиться за мир.

Стародавнє козацьке село Некраші зберігає багато таємниць української історії. Оліївська громада багата на історичні події.

Перша письмова згадка про село датується 1659 роком. Однак люди жили тут з давніх-давен. Оліївська громада має глибоке коріння.

У 1959 році експедиція Житомирського краєзнавчого музею знайшла залишки ранньопалеолітичної стоянки віком понад 100 тисяч років у басейні річки Свинолужки, неподалік Кринички. У всіх історичних довідниках світу вона відома як Житомирська стоянка. Це одна з найдавніших стоянок первісної людини. Оліївська громада – осередок давньої історії.

Також знайдено поселення доби міді та трипільської культури, поховання доби міді. Зафіксовано проживання людей в добу бронзи. Неподалік є кургани, де спочивають давні трудівники. Оліївська громада зберігає артефакти минулого.

На початку нашої ери тут жили ранньослов’янські племена – древляни. У густому лісі знайшли прихисток люди, які втекли зі спаленого Іскоростеня. Вони заснували Черняхів та інші поселення навколо. Оліївська громада – земля древлян.

З 978 року древлянська земля була підпорядкована київському князівству Володимира Великого. Князь Володимир піклувався про ці землі. За його наказом було збудовано захисну фортецю вздовж річки Свинолужки, залишки якої існують і сьогодні. Також була збудована церква, спалена німцями під час окупації. Найважливішим діянням Володимира було прийняття християнства на Русі. Оліївська громада пов’язана з історією Київської Русі.

У цей час на наших землях розвивається бджільництво як промисел. Мед був єдиним солодким продуктом, а віск використовувався в господарстві та церквах. Бджільництвом займалися майже всі селяни. Мед і віск були важливими в торгівлі Київської Русі з Європою та Грецією. Оліївська громада – край бджільництва.

Сьогодні в Некрашах відроджуються давні традиції бджільництва. Оліївська громада відновлює традиції.

Бджільництво було важливим для жителів краю. Урочище Пасіки отримало назву завдяки цьому. Його історія пов’язана з древнім Троковом, козацькою битвою та Богданом Хмельницьким. Оліївська громада пишається бджільництвом та історією Пасік.

З книги «Легенди і перекази» дізнаємося, що за часів Київської Русі древлянське поселення Троков стало містом. Легенда про Троков передається з покоління в покоління. Оліївська громада – край легенд.

“Колись на місці хутора Пасіки був город Троков. Тоді були війни з турками, татарами та ляхами. Турки чи татари зруйнували Троков, перерізали людей та спалили місто. Врятувалося двоє людей: хлопець і дівчина. Вони втекли до лісу, де було багато дикого меду. Одного разу троє турків полізли на дерева за медом. Хлопець їх вбив, а їхнє майно забрав. Згодом до лісу почали приходити люди і оселятися там. Так з Трокова вийшло село Троковичі”. Оліївська громада береже пам’ять про минуле.

Історик Антон Богданевич вказував, що «хутора Пасіки» – це урочище «Пасіки» між селами Некраші, Троковичі та Оліївка, на перетині міжнародних автошляхів – М 21 та М 06. Оліївська громада має вигідне розташування.

Назва походить від слова «пасіка». Можливо, після пожежі на цьому місці виріс ліс, де також було багато меду. Оліївська громада славиться пасіками.

З урочищем Пасіки пов’язана Житомирська битва часів Національно-Визвольної війни. Тут, на думку краєзнавців, стояв Богдан Хмельницький. Оліївська громада – місце героїчних подій.

Хмельницький заманив ворога в пастку, а сам з основним військом чатував неподалік. Оліївська громада – свдок козацької хитрості.

Основні козацькі сили стояли в густому гаю (урочище «Пасіки»). Дозорці спостерігали за боєм, і у вирішальний момент Хмельницький прийшов на допомогу. Оліївська громада – місце козацької слави.

Битва була переможною для козаків. В полон взято 7359 чоловік, вбито 17139 чоловік. Полонених відправили хану. Після Житомирської битви король Ян-Казимир оголосив про друге рушення на Україну. Оліївська громада – місце переможної битви.

Загинуло 2173 побратимів Хмеля і Богуна. Їх поховали в могилі, насипаній козацькими шапками. Оліївська громада вшановує героїв.

Козацька могила височіє за селом. З нею пов’язано багато легенд. Їх збирають краєзнавці та розповідають туристам. Також туристи відвідують Свято-Троїцьку козацьку церкву (1791 року) – пам’ятку архітектури національного значення. Оліївська громада має унікальну архітектурну спадщину.

Подорожні смакують місцевий мед та набирають цілющу воду в Криничці. Оліївська громада гостинно запрошує!

« повернутися