Забезпечення використання української мови як державної в туристичній сфері: рекомендації Уповноваженого

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» чітко окреслює вимоги щодо застосування державної мови в різних сферах, включно з діяльністю суб’єктів, що надають туристичні та екскурсійні послуги. Це стосується юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, а також гідів, екскурсоводів та інших фахівців туристичного супроводу.

Мова обслуговування споживачів:
Стаття 30 Закону встановлює, що державною мовою є мова обслуговування споживачів в Україні. Інформація про товари та послуги має надаватися державною мовою, з можливістю дублювання іншими мовами. Персональне обслуговування може здійснюватися іншою мовою за згодою сторін, на прохання клієнта.

Особливості мови в туризмі:
Частина восьма статті 23 Закону визначає, що мовою туристичного та екскурсійного обслуговування є державна мова. Винятком є обслуговування іноземців та осіб без громадянства, яке може здійснюватися іншою мовою. Таким чином, при наданні послуг громадянам України державною мовою, в тому числі онлайн, має застосовуватися виключно українська мова. Інші мови допустимі лише для іноземців.

Важливо розрізняти безпосередньо туристичне чи екскурсійне обслуговування від супутніх процесів. Вибір послуги, придбання, розгляд скарг чи пропозицій, оформлення документів – це сфери, де персональне обслуговування може вестися іншою мовою за згодою сторін.

Онлайн-присутність та реклама:
Згідно зі статтями 27 та 28 Закону, вебсайти, соціальні мережі та інші інтернет-представництва компаній, що надають туристичні послуги, мають бути виконані державною мовою. Іншомовні версії дозволені, але українська версія повинна містити не менше інформації та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні. Інформація для загального ознайомлення, включно з рекламою, також має подаватися державною мовою, якщо інше не передбачено законом. Вивіски, оголошення та інша публічно розміщена інформація також повинні бути українською.

Реклама та бренди:
Стаття 32 Закону та Закон України «Про рекламу» визначають українську мову як мову реклами. Це стосується будь-яких форм поширення інформації з метою формування обізнаності споживачів. Водночас, згідно зі статтею 42 Закону, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються в тому вигляді, в якому їм надано правову охорону, навіть якщо вони написані іншими мовами.

Топоніміка та роль Уповноваженого:
Стаття 41 Закону вимагає, щоб географічні назви та назви об’єктів топоніміки виконувалися державною мовою і передавалися відповідним алфавітом, зберігаючи звучання. Завданням Уповноваженого із захисту державної мови є захист української мови та права громадян на отримання інформації й послуг державною мовою. Уповноважений розглядає скарги та застосовує стягнення за порушення мовного законодавства.

Відповідальність за порушення:
Повторне протягом року порушення вимог статті 30 Закону може призвести до штрафу від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За рішенням Уповноваженого, штрафи можуть сягати від 3400 до 11900 грн, або ж застосовується попередження за перше порушення. Детальнішу інформацію можна знайти на офіційному сайті Уповноваженого: https://mova-ombudsman.gov.ua