Шановні сільгоспвиробники всіх форм власності! Ефективний захист рослин є запорукою високих врожаїв та стабільності аграрного сектору. Серед численних шкідників особливу небезпеку становлять марокканська сарана (Dociostaurus maroccanus) та італійський прус (Calliptamus italicus), здатні завдати значних збитків сільськогосподарським культурам. Запровадження особливого режиму захисту рослин вимагає від усіх господарств пильного моніторингу та негайного реагування на появу цих небезпечних комах. Відповідно до Закону України «Про захист рослин», необхідно проводити регулярні обстеження сільськогосподарських угідь, а також неорних земель та пасовищ, щоб вчасно виявляти та запобігати поширенню осередків з надпороговою чисельністю саранових.

Саранові є одними з найагресивніших та найшкідливіших комах у світі, особливо стадні види, такі як марокканська сарана та італійський прус. Їм властиві періодичні масові розмноження, що призводить до катастрофічних втрат у сільському господарстві. Сарана здатна з’являтися раптово, подібно до стихійного лиха, боротися з яким надзвичайно складно без належної підготовки. Щоб шкідник не став несподіванкою, украй важливо постійно проводити моніторинг у місцях їх резервації та, у разі виникнення загрози, негайно вживати заходи для знищення популяцій.

Сарана є типовим поліфагом, тобто здатна поїдати практично всі рослини. Проте вона надає перевагу злаковим культурам – кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету та пирію. На культурних рослинах шкідники об’їдають усі наземні частини, насамперед листя, а на зернових – відгризають колоски, поїдають також і соковиті плоди. Личинки сарани, особливо на старших віках, вирізняються надзвичайною ненажерливістю, яка зростає за спекотної погоди (+20…+28°С). Високі температури часто спричиняють масовий рух личинок в одному напрямку у пошуках соковитої рослинності, зокрема в посіви сільськогосподарських культур. Згуртовані личинки, дотикаючись одна до одної, формують умовний рефлекс стадності. Такі «куліги» личинок здатні знищувати на своєму шляху від 40% до 100% рослинної маси. За добу вони переміщуються на 30-50 м, рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову фазу можуть відійти від місць відродження на відстань до 3-4 км.

Саранові поділяються на стадні (до яких належать італійський прус, перелітна і марокканська сарана) та нестадні види (кобилки, коники). Стадні види час від часу збираються у величезні «куліги» (личинки) або зграї (дорослі особини – імаго) та мігрують на далекі відстані. Дорослі саранові групами перелітають на відстань до кількох десятків кілометрів, але під час сильних вітрів зграї стадних саранових можуть заносити ще далі – відомі випадки перельотів на понад 200 км за добу. Імаго сарани досягає розміру 29-59 мм, має бурий або зеленуватий колір, передньоспинку з гострим поздовжнім кілем. Задні крила прозорі, із жовтуватим або зеленуватим відтінком. Личинка має п’ять віків, з другого віку розвиваються зачатки крил. Личинки відроджуються в теплі роки в кінці травня — на початку червня, у холодні – в другій декаді червня. Окрилення починається на початку липня, а відкладання яєць самками триває з середини серпня до жовтня. Саранові мають одне покоління. Зимують яйця у ґрунті в спеціальних «ворочках», кожна з яких містить 20-24 і більше яєць, розміщених на глибині 3-3,5 см.

Шкодочинність саранових визначається розміром куліг та станом рослинності. Наприклад, 1000 особин сарани на одному квадратному метрі здатні з’їсти 30 кг рослин у сухій масі. Всі саранові є небезпечними фітофагами, тому в роки їх масового розмноження вони можуть завдавати сільськогосподарським посівам істотних і непоправних збитків.

Заходи боротьби з сарановими шкідниками повинні починатися з профілактики, а саме з ретельного обстеження місць їх резервації. Обстеження найкраще проводити рано вранці, після сходу сонця і до 9 години, або ввечері, з 18:00 і до заходу сонця, коли саранові перебувають у стані відносного спокою на рослинах. Хімічні обробки здійснюють за чисельності личинок стадних видів 2-5 особин на кв. м, а нестадних саранових – 10-15 особин на кв. м. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати у фазі розвитку III-IV віку, а до окрилення необхідно завершити всі хімічні заходи. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи ділянку по спіралі, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять інсектицидами, дозволеними для використання в Україні, згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», дотримуючись рекомендованих норм та санітарних правил. Обробки найефективніші вранці та ввечері, коли шкідники активно перебувають на рослинах. Восени найефективнішими агротехнічними заходами є боронування, дискування або оранка всієї площі залежно від характеру її використання (перелоги, пасовища тощо). В осередках високої чисельності «ворочок» з яйцями ефективним агротехнічним прийомом є глибока відвальна оранка з боронуванням. За наявності 1-2 і більше «ворочок» на кв. м та високої щільності саранових за попередньої вегетації планують суцільні хімічні обробки.

У разі виявлення осередків марокканської сарани або італійського пруса необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Це дозволить вжити скоординованих заходів для недопущення масового поширення шкідника та ефективного захисту посівів та інших несільськогосподарських угідь дозволеними до використання інсектицидами відповідно до рекомендацій «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», а також дотримуючись встановлених норм та санітарних правил.

Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області