Боротьба з марокканською сараною та італійським прусом на Херсонщині: комплексний підхід

На території Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області запроваджено особливий режим захисту рослин через загрозу поширення марокканської сарани (Dociostaurus maroccanus) та італійського пруса (Calliptamus italicus). Відповідно до Закону України «Про захист рослин», проводиться обстеження сільськогосподарських угідь, пасовищ та неорних земель, особливо прилеглих до Бериславського району, для виявлення та запобігання поширенню осередків з надпороговою чисельністю цих небезпечних шкідників. Саранові становлять серйозну загрозу для сільськогосподарських культур, адже вони є одними з найагресивніших та найшкідливіших комах у світі. Особливо небезпечні стадні види, які періодично масово розмножуються, завдаючи значних збитків аграрному сектору. Шкода від сарани може бути раптовою, подібною до стихійного лиха, тому ключовим є постійний моніторинг у місцях їхньої резервації та своєчасне вжиття заходів для знищення. Саранові є типовими поліфагами, що означає їхню здатність поїдати широкий спектр рослин. Особливу перевагу вони надають злаковим культурам, таким як кукурудза, просо, сорго, пшениця, а також очерету та пирію. На культурних рослинах шкідники знищують усі наземні частини, переважно листя, а на зернових – відгризають колоски, пошкоджують соковиті плоди. За способом життя саранові поділяються на стадні (італійський прус, марокканська сарана) та нестадні. Стадні види, як-от марокканська сарана та італійський прус, здатні формувати величезні куліги (личинки) або зграї (дорослі особини), які мігрують на значні відстані. Дорослі комахи можуть перелітати на десятки кілометрів, а в умовах сильних вітрів – долати понад 200 км за добу. Імаго марокканської сарани досягають 29-59 мм у розмірі, мають бурий або зеленуватий колір. Личинки проходять п’ять віків, з кожним линянням збільшується кількість члеників вусиків. Відродження личинок у теплі роки відбувається в кінці травня – на початку червня, а в холодні – в середині червня. Окрилення починається на початку липня, а відкладання яєць триває з середини серпня до жовтня. Комахи мають одне покоління на рік, а зимують яйця в ґрунті. Особливо зростає ненажерливість личинок старших віків за температур +20…+28°С. Високі температури сприяють масовому руху личинок у пошуках їжі, зокрема посівів. Згуртовані личинки викликають умовний рефлекс стадності, формуючи куліги, здатні знищувати 40-100% рослинної маси. За добу вони переміщуються на 30-50 м, рідше – до 200 м. Шкодочинність залежить від розміру куліг та стану рослинності: 1000 екз. на кв.м з’їдають 30 кг рослин у сухій масі. Для боротьби з сарановими необхідна комплексна система, що починається з профілактичних заходів, а саме обстеження місць резервації, яке найкраще проводити зранку до 9:00 або ввечері після 18:00, коли комахи перебувають у стані відносного спокою. Хімічні обробки проводяться за чисельності личинок 2-5 екз./кв. м (стадні види) або 10-15 екз./кв. м (нестадні). Захист посівів починають з масової появи личинок I віку, а основну масу стадних саранових ліквідують до окрилення (III-IV вік). Рухомі куліги обробляють на площі 200-250 м від «голови» з охопленням по спіралі. Використовуються дозволені в Україні інсектициди згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів». Найефективнішими осінніми заходами є боронування, дискування або оранка. У місцях з високою чисельністю ворочок ефективною є глибока відвальна оранка. За наявності 1-2 і більше ворочок на кв. м планується суцільна хімічна обробка. Про виявлення осередків марокканської сарани чи італійського пруса необхідно негайно повідомляти Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Для запобігання масовому поширенню шкідника слід проводити захист посівів та угідь дозволеними інсектицидами згідно з рекомендаціями.