Аграрії Запорізької області стикаються з серйозною загрозою: виявлено масову появу Єгипетської (перелітної, азіатської) сарани. Цей шкідник становить значну небезпеку для сільськогосподарських культур. Ситуація погіршується через несприятливі кліматичні умови. Експерти припускають, що масове розмноження сарани стало наслідком посушливої весни та обміління територій навколо Каховського водосховища, яке постраждало після підриву греблі. Осушення створило ідеальні умови для активізації личинок саранових, особливо в прибережних зонах із густою рослинністю. Ця проблема несе значну загрозу для аграрного сектору регіону, адже саме сарана в Запорізькій області може знищити значну частину врожаю.

В Україні спалах чисельності сарани вперше було зафіксовано у 1923-1925 роках на територіях Харківської, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. У наступні роки періодично фіксувалися спалахи чисельності сарани в степовій та лісостеповій зонах, але така масштабна поява, як зараз, є тривожним сигналом.

Сарана – це загальна назва для низки шкідливих видів комах ряду прямокрилих. В Україні зустрічається до 20 різновидів сарани, серед яких найпоширенішими є італійська сарана (прус), перелітна (азіатська) та різні види кобилок. Життєвий цикл сарани характеризується неповним перетворенням, коли личинки схожі на дорослих особин і не проходять стадію лялечки. Це робить їх постійною загрозою для полів.

Унікальною особливістю сарани є наявність двох альтернативних генетичних програм розвитку: стадної та поодинокої. За низької щільності популяції комахи ведуть поодинокий спосіб життя. Однак, у роки зі сприятливими умовами, такими як спека та посуха, поведінка сарани кардинально змінюється. Масове скупчення, що сягає понад 10 тисяч особин, змушує їх мігрувати на великі відстані, поїдаючи все на своєму шляху. Цікаво, що такої поведінки вони дотримуються не лише через голод, а й через спрагу, оскільки в спеку їхнє тіло випаровує багато води. Сарана є поліфагом, але надає перевагу злаковим культурам, таким як кукурудза, просо, сорго, пшениця, а також очерету та пирію. Тому боротьба з сараною в Україні є пріоритетним завданням для аграріїв.

Сарана поодинокого способу життя менш активна, має яскраво виражені статеві ознаки та захисне забарвлення. Натомість, комахи стадного способу існування мають яскравіше забарвлення, краще пристосовані до польотів і не мають статевих відмінностей, що дозволяє їм ефективніше долати великі відстані у пошуках їжі.

В українських кліматичних умовах сарана має одне покоління на рік. Личинка розвивається близько 40 днів, проходячи п’ять вікових стадій. Зимує шкідник у стадії яйця. Низькі зимові температури та відповідні агротехнічні заходи є ключовими факторами, що стримують поширення сарани. Одна доросла особина відкладає яйця лише раз, зазвичай у вересні.

Найважливішим заходом профілактики спалахів чисельності є регулярне обстеження територій, які можуть слугувати резерваціями для сарани, зокрема необроблені землі та угіддя, де минулого року спостерігалося невелике заселення шкідником. Обстеження слід проводити з початку травня, в ранкові або вечірні години, коли сарана найменш активна. Знання про життєвий цикл та особливості поведінки шкідника допоможуть у розробці ефективних стратегій контролю над сараною в Україні.

« повернутися