На території Миколаївської області спостерігається підвищена ймовірність зростання шкодочинності небезпечного сільськогосподарського шкідника – сарани (Locusta). Цьогорічні високі температури у поєднанні з низькою кількістю опадів створюють ідеальні умови для активного розмноження цих комах. За даними спостережень, подібна ситуація вже призвела до запровадження особливого режиму захисту рослин у Харківській області через масове поширення цього виду шкідника. Крім того, на півдні сусідньої Молдови, поблизу Одеської області, фіксується поширення перелітної сарани (Locusta migratoria), що підкреслює регіональний характер проблеми.Сарана – це загальна назва для ряду шкідливих прямокрилих комах родини справжніх саранових, поширених на всіх континентах. В Україні зустрічається близько 20 різновидів, серед яких найчастіше виявляють італійську сарану (пруса), перелітну (азіатську) та різні види кобилок. Всі ці шкідники розвиваються без стадії лялечки, а їхні личинки за зовнішніми ознаками та способом життя схожі на дорослих особин. Унікальність сарани полягає у її здатності переходити між двома генетичними програмами розвитку: поодинокою та стадною. За низької щільності популяції личинки та дорослі особини (імаго) ведуть поодинокий спосіб життя, залишаючись відносно неактивними та маючи захисне забарвлення. Однак у сприятливі роки, особливо під час спеки та посухи, поведінка цих комах різко змінюється: вони масово переходять у стадну форму, утворюючи зграї, що налічують понад 10 тисяч особин. Такі зграї здатні мігрувати на величезні відстані, знищуючи все на своєму шляху. Цікаво, що у спекотні дні тіло саранових випаровує значну кількість води, і вони поїдають рослини не лише через голод, а й для поповнення водного балансу. Сарана є типовим поліфагом, тобто живиться різними рослинами, але віддає перевагу злаковим культурам – кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету та пирію. Комахи стадного способу життя мають яскравіше забарвлення, краще пристосовані до польотів і не мають виражених статевих відмінностей.

Усі види саранових, поширені в Україні, мають один річний цикл розвитку. Личинка розвивається до 40 днів, проходячи п’ять вікових стадій. Зимує цей небезпечний шкідник у стадії яйця. Доросла особина сарани відкладає яйця лише один раз, зазвичай у вересні. Низькі зимові температури та комплекс належних агротехнічних заходів традиційно сприяють зменшенню чисельності цих комах. Однак, з огляду на тенденції потепління клімату останніх років, ризик масового поширення сарани залишається високим.

Найважливішим етапом у запобіганні спалахам чисельності є систематичне обстеження потенційних місць резервації – необроблених земель та всіх угідь, де минулого року спостерігалося хоча б незначне заселення. Обстеження варто проводити рано вранці (до 9 години) або ввечері (з 18-ї до заходу сонця), коли саранові перебувають у стані відносного спокою на рослинах.

Стратегія контролю та обмеження шкодочинності сарани повинна ґрунтуватися на комплексі ефективних агротехнічних, організаційно-господарських та винищувальних заходів. Захисні обробки посівів слід розпочинати при масовій появі личинок першого віку. Рекомендовано проводити захист при досягненні чисельності 10-15 екземплярів нестадних саранових або 2-5 екземплярів італійського пруса на один квадратний метр. Основну масу личинок стадних саранових необхідно ліквідувати до завершення розвитку третього-четвертого віків, а хімічні заходи проти сарани завершити до її окрилення. Обробки інсектицидами, дозволеними для використання в Україні, проводять у ранкові та вечірні години, коли комахи найменш активні. Враховуючи, що більшість саранових розмножується на цілинних та занедбаних угіддях, за високої чисельності їхніх вогнищ найефективнішим прийомом є глибоке боронування, дискування або оранка всієї площі, залежно від її призначення. Ці механічні методи дозволяють знищити до 80% шкідників, істотно знижуючи ризик подальшого поширення та збереження врожаю.

« повернутися