Білокрилка – це дрібна, але вкрай небезпечна комаха, яка останніми роками стала справжнім викликом для агроценозів України, зокрема на Київщині. Цей шкідник, що належить до родини рівнокрилих хоботних комах (Homoptera), активно живиться соками рослин, завдаючи значної шкоди врожаю. Особливо потерпають від її присутності овочеві культури, такі як капуста, огірки, томати, перець, баклажани, салат, кабачки, а також різноманітні декоративні рослини. Сприятливі погодні умови, зокрема спекотне та сухе літо, стимулюють швидке поширення та збільшення чисельності білокрилки, посилюючи її шкідливість.

В Україні поширено кілька видів цього шкідника, серед яких капустяна, жимолосна, оранжерейна та кленова білокрилки. Проте найбільш розповсюдженою та шкідливою вважається капустяна білокрилка. Вона переважно уражає капусту, інші хрестоцвіті культури та бур’яни, а також може селитися на суниці. Ці комахи віддають перевагу вологим та затіненим ділянкам, де вони ховаються під листям і відкладають яйця, забезпечуючи продовження свого роду.

Розвиток одного покоління білокрилки триває приблизно 23–25 діб за оптимальних умов: температура повітря +21–23 °С та відносна вологість 63–75 %. Влітку ці шкідники активно розмножуються на різних культурних рослинах та бур’янах. Дорослі особини білокрилки (імаго) живуть на нижньому боці листя, формуючи щільні колонії. Одна самка здатна відкласти до 150 яєць, що свідчить про високу репродуктивну здатність шкідника. Зимовий період білокрилка проводить серед опалого листя, перезимовують лише дорослі особини та лялечки. Спалахи чисельності капустяної білокрилки особливо посилюються у спекотні та сухі роки, і цей шкідник трапляється повсюдно.

Протягом одного сезону може розвиватися від чотирьох до п’яти поколінь білокрилки у відкритому ґрунті, тоді як у закритих умовах, наприклад, теплицях, їх кількість може досягати до 12 генерацій. Основну шкоду рослинам завдають личинки білокрилки, які висмоктують сік, призводячи до значного ослаблення культур. Молоді листки страждають найбільше. Під час живлення білокрилки виділяють цукристий наліт, відомий як «медвяна роса». Цей наліт створює ідеальні умови для розвитку сажкових грибків, що у свою чергу перешкоджає газообміну в клітинах рослин та істотно сповільнює фотосинтез, знижуючи врожайність та якість продукції.

Складність боротьби з білокрилкою полягає в тому, що більшість контактних препаратів ефективно діють лише на дорослих особин, але не впливають на личинок, оскільки їх захищає щільний восковий кокон. Для ефективного контролю та боротьби з білокрилкою рекомендується використовувати інсектициди, що входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». До діючих речовин, які показали свою ефективність проти білокрилки, належать піриміфос-метил, бупрофезин, ацетаміприд, циантраніліпрол, лямбда-цигалотрин, імідаклоприд, спіротетрамат, абамектин. Також доцільно застосовувати інсектициди біологічного походження.

Окрім хімічних засобів, ефективними є й інші методи. Важливим елементом контролю чисельності шкідника є використання клейких пасток жовтого кольору. Їх слід розміщувати одразу, щойно з’являються дорослі особини білокрилки, щоб вчасно виявити і почати обробку. Важливо пам’ятати, що покоління білокрилки розтягнуті у часі, тому боротьба з нею вимагає регулярного та системного підходу. Регулярне знищення бур’янів, які слугують притулком для шкідника, також є обов’язковим агротехнічним заходом.

Всі роботи із застосуванням засобів захисту рослин слід проводити у вечірні або ранкові години, коли відсутній інтенсивний літ бджіл, при мінімальних висхідних повітряних потоках та швидкості вітру до 4 м/с. При обробці присадибних ділянок необхідно обов’язково забезпечити безпеку мешканців прилеглих територій від шкідливого впливу пестицидів. За дві доби до запланованих обприскувань необхідно попереджати органи місцевого самоврядування, населення та пасічників, чиї пасіки розташовані на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ.

Під час проведення захисних обробок слід суворо дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98, регламентів застосування пестицидів та правил особистої гігієни. Також необхідно керуватися положеннями Закону України «Про бджільництво», що регулює безпеку медоносних комах. До роботи з пестицидами допускаються лише особи, які мають відповідне посвідчення, що підтверджує їх право та знання правил роботи з такими речовинами.