Незважаючи на попередні заяви про надання додаткових тижнів для переговорів, Сполучені Штати Америки завдали комбінованих ударів по ключових ядерних об’єктах Ірану у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Ці дії стали несподіваним поворотом у напруженій геополітичній ситуації на Близькому Сході.

Серед атакованих цілей – Фордо, найзахищеніший іранський ядерний об’єкт, розташований глибоко в горі, на понад стометровому рівні. Ядерний об’єкт зі збагачення урану в Натанзі також знаходиться під землею, укріплений високоармованим бетоном. Обидва об’єкти з’єднані тунелями зі складними поворотами на 90 градусів, що значно ускладнює їх ураження. Важливо зазначити, що ізраїльська армія не володіє зброєю, здатною ефективно вражати подібні захищені цілі.

Під час операції американські бомбардувальники B-2 вперше у світі бойовим застосуванням скинули на об’єкт у Фордо 13-тонні протибункерні бомби GBU-57. Супутникові знімки Maxar пізніше зафіксували шість кратерів від ударів уздовж гірського хребта над цим підземним об’єктом. Аналогічні бомби США застосували і на об’єкт у Натанзі, додатково атакуючи його та об’єкт в Ісфахані 30-ма ракетами Tomahawk.

Після цих ударів пролунали заяви про повне знищення ядерної програми Ірану. Проте, згодом американське командування уточнило, що йдеться про серйозні пошкодження об’єктів. Експерти наголошують, що точний аналіз наслідків бомбардувань вимагатиме часу, і наразі передчасно говорити про повне знищення центрифуг або палива, необхідного для збагачення урану та створення атомної бомби. Представники США підкреслили, що мета полягає у впливі на ядерну програму Ірану, а не у зміні режиму в Тегерані.

Якими будуть відповідні дії Ірану по американських базах на Близькому Сході? Як приєднання США до операції з обмеження ядерної програми Тегерана вплине на ціни на нафту? Чи можливе розширення конфлікту на Близькому Сході? Ці питання потребують детального аналізу.

Рішучі дії: геополітичні наслідки та позиція союзників

Повідомлення про “два тижні” для переговорів виявилися відволікаючим маневром, що дозволило провести тісну координацію з Ізраїлем. За даними ЗМІ, Ізраїль мав спочатку нейтралізувати іранську ППО, перш ніж американські бомбардувальники B-2 увійшли в повітряний простір Ірану. Остаточне рішення про бомбардування ядерних об’єктів Ірану було ухвалено швидко, і операція отримала назву “Опівнічний молот”.

Представники адміністрації США підтвердили, що момент для удару був обраний стратегічно. Паралельно з атакою, було надіслано повідомлення іранському міністру закордонних справ про те, що це єдина операція, спрямована виключно проти ядерної програми Ірану. Це підкреслило бажання США обмежити конфлікт і не допустити його ескалації.

Початкові заяви про повне знищення всіх трьох ядерних об’єктів Ірану були згодом скориговані: йшлося про “серйозні пошкодження та руйнування”. Повідомлялося, що іранські винищувачі не реагували, а зенітно-ракетні системи не виявили американські літаки, що свідчить про елемент несподіванки. Остаточна оцінка бойових збитків триватиме, але початкові дані вказують на значні руйнування.

Після атак, міжнародна спільнота обговорювала можливу відповідь Ірану. Незважаючи на заяви про “прямий вступ США у війну”, підтримка з боку традиційних союзників Тегерана виявилася обмеженою. Китай висловив “рішуче засудження” та закликав до “якнайшвидшого припинення вогню”. У Москві ж нагадали Ірану про відмову від спільної розробки систем ППО і підкреслили, що Договір про стратегічне партнерство не передбачає військової допомоги у разі зовнішнього нападу.

Відсутність рішучої підтримки від Росії та Китаю значно ускладнює положення Ірану та обмежує його можливості для повномасштабної відповіді. Це свідчить про те, що великі держави не зацікавлені в подальшій ескалації конфлікту, який може дестабілізувати світову економіку.

Перспективи розвитку подій: ціни на нафту та ризик глобального конфлікту

Багато аналітиків вважали, що Сполучені Штати не віддадуть наказ атакувати ядерні об’єкти Ірану з кількох причин.

По-перше, значна частина громадськості виступала проти втручання США у конфлікт Ізраїлю з Іраном. Політики, що йшли на другий термін під гаслами “світового миротворця”, який не почне нових війн, стикалися з внутрішньою опозицією, зокрема з боку консервативних кіл.

По-друге, залишається високим ризик відповідних дій Тегерана. Це можуть бути ракетні удари по кораблях ВМС США та американських базах у Бахрейні, Катарі, Кувейті, Іраку та ОАЕ, де перебуває близько 45 тисяч американських військових. Іран також може спробувати заблокувати Ормузьку протоку – ключовий маршрут доставки нафти, через який проходить до 30% світового експорту нафти та значна частина зрідженого природного газу. Така блокада призвела б до катастрофічних наслідків для світової економіки, включаючи Саудівську Аравію, Ірак, Кувейт, ОАЕ та Катар.

Світові ціни на нафту вже відреагували підвищенням на 2% після ударів. Якщо Ормузька протока буде заблокована, ціни можуть злетіти до $80 і вище. Це стало б негативною новиною для України, оскільки Росія отримала б значні додаткові доходи від продажу нафти, що зміцнило б її фінансові можливості для продовження війни.

Представники США продовжують наголошувати на перевазі дипломатичного вирішення конфлікту, водночас попереджаючи про можливі подальші дії у разі відсутності прогресу. Хоча офіційно заявляється, що США не прагнуть зміни режиму в Тегерані, деякі висловлювання вказують на те, що така можливість не виключається, якщо поточний іранський режим не зможе ефективно керувати країною.