Сполучені Штати Америки чітко заявили, що не прагнуть ліквідації верховного лідера Ірану, аятоли Алі Хаменеї, та не бажають зміни існуючого режиму в країні. Проте, питання щодо його долі залишається прерогативою Ізраїлю, підкреслюючи складність геополітичних взаємин у регіоні. Представники американської адміністрації, зокрема Джей Ді Венс, неодноразово наголошували на цій позиції, прагнучи уникнути подальшої ескалації конфлікту на Близькому Сході. Ця заява підкреслює делікатний баланс між зовнішньою політикою США та інтересами їхніх ключових союзників у питаннях стабільності та безпеки.

За словами американських офіційних осіб, Сполучені Штати не мають на меті затягувати чи розширювати конфліктні дії з Іраном. Головною метою зовнішньополітичного курсу є припинення ядерної програми Ірану, яка викликає значне занепокоєння у міжнародної спільноти та може дестабілізувати регіональну безпеку. Ді Венс також підкреслив, що після досягнення цієї мети, США висловлюють готовність до діалогу з іранською стороною щодо довгострокового врегулювання усіх спірних питань. Такий підхід свідчить про намір знайти дипломатичне рішення, незважаючи на поточну напруженість навколо іранської ядерної програми.

Масштабні удари США по ядерній програмі Ірану

Нещодавно, американська армія провела серію ударів із застосуванням стратегічних бомбардувальників B-2 та високоточних ракет “Томагавк”. Ці атаки були спрямовані на три ключові ядерні об’єкти Ірану: у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Ці операції мали на меті суттєво підірвати розвиток ядерної програми Ірану, яка, за даними розвідки, продовжувала прогресувати. Удари по цих об’єктах є чітким сигналом про рішучість США не допустити отримання Іраном ядерної зброї. Ефективність цих атак високо оцінюється військовими аналітиками та політиками.

Як заявляв шеф Пентагону Піт Гегсет, ці американські удари мали знищити значну частину ядерної програми Ірану та її амбіції. Проте, президент Дональд Трамп раніше попереджав, що Сполучені Штати можуть завдати нових ударів, якщо Тегеран не погодиться на мирну угоду та нові умови щодо своєї ядерної програми. Це підкреслює позицію “батога і пряника” у зовнішній політиці США щодо Ірану. Мета полягає не в поваленні влади, а в денуклеаризації та забезпеченні безпеки регіону.

Водночас, офіційні особи США неодноразово підкреслювали, що військові дії не мають на меті зміну правлячого іранського режиму. Незважаючи на це, раніше Дональд Трамп публічно заявляв, що знає місцезнаходження верховного лідера Ірану та називав його “легкою мішенню” для американських сил. Це викликало значний резонанс та стурбованість серед міжнародних спостерігачів, створюючи додаткову напругу у відносинах. Такі заяви свідчать про складність внутрішньополітичного діалогу в США щодо стратегії стосовно Ірану та його ядерної програми.

За інформацією західних медіа, Ізраїль готував власний план ліквідації Алі Хаменеї, однак Сполучені Штати виступили проти такої ініціативи. Цей факт свідчить про розбіжності у підходах між ключовими союзниками щодо методів протидії іранській загрозі. Вашингтон віддає перевагу більш стриманим методам, зосереджуючись на переговорах та цілеспрямованих військових операціях, що мають на меті стримування ядерної програми Ірану, а не пряме втручання у внутрішні справи країни. Таким чином, політика США спрямована на деескалацію та досягнення довгострокової стабільності в регіоні через дипломатичні канали та цілеспрямовані дії, а не через радикальні кроки, які могли б призвести до повномасштабного конфлікту. Майбутнє ядерної програми Ірану та його взаємин зі світовою спільнотою залишається одним з найголовніших викликів для глобальної безпеки.