Ужгород попрощався з істинним Героєм, 40-річним солдатом Сергієм Желізкою, який віддав своє життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Ця трагічна подія стала болючою втратою для рідних, близьких та всієї громади міста. Солдату Сергію Желізці назавжди залишиться 40 років. Сергій Михайлович Желізка народився в Ужгороді 22 січня 1985 року. Його дитинство пройшло у теплому сімейному колі, під опікою люблячих бабусі і дідуся у мальовничому Виноградові. Саме там він здобував освіту, успішно закінчивши місцеву школу, що заклало основу для його подальшого розвитку. З юних років Сергій виявляв надзвичайну допитливість та прагнення до пізнання нового, він не боявся викликів та завжди був готовий взятися за будь-яку справу. Його турбота про молодших брата і сестру свідчила про його велике та добре серце, а готовність завжди прийти на допомогу вирізняла його серед однолітків. Сергій Желізка був обдарованим у багатьох сферах, але особливе захоплення викликала у нього електроніка, якій він присвячував багато свого часу. Навесні 2023 року, керуючись покликом серця та усвідомленням своєї громадянської відповідальності, Сергій Желізка приєднався до лав Збройних Сил України. Він став оператором батальйону безпілотних систем – підрозділу, що відіграє ключову роль у сучасних бойових діях. Його професіоналізм, відданість справі та мужність були взірцем для побратимів. 18 червня 2025 року, під час виконання надважливого бойового завдання на Донеччині, Герой Сергій Желізка загинув, віддавши найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність рідної країни. Його жертовний подвиг назавжди вписаний в історію боротьби за українську ідентичність. Прощання з полеглим Героєм відбулося у скорботній тиші на набережній Незалежності в Ужгороді, біля пам’ятника жертвам Голодомору. Церемонія зібрала сотні людей, які прийшли віддати шану відважному захиснику України. Серед присутніх були рідні та близькі Сергія Желізки, його друзі, побратими по зброї, міський голова Богдан Андріїв, а також численні містяни, які прийшли висловити свою подяку та співчуття. Кожен, хто знав Сергія, або хто просто усвідомлював масштаби його подвигу, відчував глибокий біль втрати. Цей день став ще одним нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу. Після зворушливої заупокійної літургії, що відбулася у храмі, тіло Сергія Желізки було перевезено на Пагорб Слави. Там, з усіма військовими почестями, його поховали, долучивши до когорти тих, хто навічно став частиною української історії. Могила Сергія Желізки відтепер є місцем вшанування його пам’яті, місцем, куди зможуть прийти всі, хто прагне згадати його героїзм. Вічна й світла пам’ять про Сергія Желізку – воїна, сина, брата, справжнього захисника, назавжди залишиться в серцях українців. Його ім’я навіки буде уособленням мужності та самопожертви. Україна пам’ятає своїх Героїв.