В Ужгороді попрощалися з героєм: Ярослав Малюк віддав життя за Україну.

Сьогодні Ужгород віддав останню шану 39-річному військовослужбовцю, солдату, стрільцю-зенітнику Ярославу Малюку, який загинув, захищаючи Україну. Ця трагічна подія знову нагадує про високу ціну, яку платить український народ за свою свободу та незалежність.

Ярослав Сергійович Малюк народився 30 вересня 1985 року в Ужгороді. З дитинства він був тісно пов’язаний з рідним містом, навчався у місцевій школі №5, а потім продовжив здобувати освіту в Ужгородському музичному фаховому коледжі ім. Д. Задора. Там він отримав професію вчителя музики, що свідчить про його творчу натуру та любов до мистецтва.

Під час навчання у коледжі Ярослав був вихованцем воєнного духового оркестру під керівництвом Володимира Співака. Це стало важливим етапом у його житті, сформувавши дисципліну, почуття відповідальності та патріотизм. Після завершення навчання Ярослав працював у духовому та симфонічному оркестрі Закарпатської обласної філармонії, приносячи радість слухачам своїм талантом. Пізніше його трудова діяльність була пов’язана з роботою на виробництві «Джейбіл».

У жовтні 2022 року Ярослав Малюк прийняв важливе рішення – піти захищати свою Батьківщину. Він став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил. Протягом 2 років і 4 місяців Ярослав мужньо виборював незалежність України, віддаючи всі свої сили та вміння для захисту українського народу. Служив у складі 95 бригади в/ч А 0281 стрільцем-зенітником зенітно-ракетного взводу першого десантно-штурмового батальйону. Загинув на Курському напрямку 15 лютого 2025 року, віддавши своє життя за мирне майбутнє України.

Прощання з героєм відбулося на площі Народній, де зібралися рідні, друзі, побратими, міський голова Богдан Андріїв, ужгородці та військовослужбовці, щоб віддати шану полеглому воїну. Церемонія прощання була сповнена скорботи та глибокої поваги до подвигу Ярослава. Після заупокійної літургії жалобна хода пройшла центральними вулицями міста до Пагорба Слави, де Ярослава Малюка поховали з військовими почестями. Це стало символом визнання його героїзму та жертовності.

У Ярослава залишилися батьки, дружина, син, донька, брати. Його смерть – це велика втрата для родини, друзів та всього Ужгорода. Пам’ять про Ярослава Малюка, як про справжнього героя, назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив. Його подвиг – приклад мужності та відданості своїй країні.

Вічна памʼять і шана Герою!