Ужгород 10 квітня 2024 року провів в останню путь свого відважного сина, головного сержанта Мілана Тиборовича Бабілу. Цей день став ще однією гіркою сторінкою в літописі міста, позначеною прощанням з Героєм, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Пам’ять Мілана Бабіли назавжди залишиться в серцях ужгородців, як символ незламності та самопожертви.Мілан Тиборович Бабіла народився 29 березня 1983 року. Його життєвий шлях, сповнений праці та відданості, розпочався в рідному Ужгороді, де він здобував освіту у школі №5. До початку повномасштабної агресії Мілан тривалий час успішно працював у сфері виробництва дверей, будуючи плани на мирне майбутнє. Проте, коли Батьківщина опинилася під загрозою, Мілан Бабіла, не вагаючись, добровільно став на її захист. Його рішення йти на війну, щоб обороняти рідну країну від російських агресорів, є яскравим прикладом справжнього патріотизму та безмежної мужності.Герой загинув 4 квітня 2024 року, виконуючи свій військовий обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху. Його самовідданість та жертовність є постійним нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за своє існування та право на вільне майбутнє. Цей трагічний день глибоко відгукнувся в кожному, хто знав головного сержанта Мілана Бабілу, і в усій ужгородській громаді.Церемонія прощання з воїном Міланом Бабілою відбулася на центральній площі Народній, зібравши сотні людей, які прийшли віддати останню шану захиснику. Серед присутніх були рідні та близькі, що переживають непоправну втрату, друзі та волонтери, які знали Мілана як надійну та чуйну людину. До них приєдналися представники міської влади – міський голова Богдан Андріїв та секретар міської ради Ігор Чорній, військовослужбовці, побратими та численні мешканці міста, які відчули біль цієї втрати як свою власну. Кожен присутній розумів, що це прощання з непересічною особистістю, справжнім воїном світла, який боровся за Україну.Під час урочистої церемонії було зачитано пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського. Цей лист став символом глибокої вдячності від усього українського народу за жертовне служіння Мілана Бабіли в лавах Збройних Сил України. Це був чіткий знак того, що його подвиг не буде забутий, і його ім’я назавжди вписане в історію як ім’я одного з тих, хто відстояв нашу свободу та незалежність.Поховали захисника України Мілана Бабілу з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави, місці, де спочивають найвизначніші сини та доньки Ужгорода, які полягли за Україну. Це священне місце відтепер зберігатиме пам’ять Мілана Бабіли, про ще одного Героя, який своєю жертовністю довів безмежну любов до Батьківщини. Мілан залишив по собі не лише світлу пам’ять, а й люблячу родину – дружину, доньку та сина, які тепер несуть у собі біль втрати, але й безмежну гордість за подвиг свого чоловіка та батька.Вічна пам’ять і шана всім Героям, які віддали своє життя за Україну, і зокрема, вічна пам’ять Мілана Бабіли. Їхня мужність і жертовність є непохитним фундаментом нашої незалежності та майбутнього. Ужгород завжди пам’ятатиме своїх захисників, і їхні імена будуть передаватися з покоління в покоління як приклад незламності духу та безмежної відданості. Це прощання, яке сколихнуло місто, ще раз підкреслило єдність українського народу перед обличчям ворога та незламну віру в Перемогу.
