Україна вже понад 11 років героїчно протистоїть російському агресору, ведучи запеклу боротьбу за власну незалежність та територіальну цілісність. Ця боротьба вимагає від нас надзвичайно високої ціни. Допоки війна триває, повна картина втрат залишається невизначеною: ми не можемо назвати точну кількість загиблих, перелічити всіх поіменно, чи розповісти кожну героїчну чи трагічну історію, що трапилася на полі бою.

Ми глибоко переконані, що українське суспільство докладе всіх можливих зусиль, аби пам’ять про загиблих Героїв і Героїнь залишилася живою, світлою та дієвою. Наша мета – щоб вони були не просто абстрактним образом чи сумною цифрою, а отримали належну шану та вічну пам’ять.

На жаль, через триваючий воєнний стан та постійні безпекові загрози, масові зібрання на площах наших населених пунктів 29 серпня є неможливими. Однак, кожен з нас може індивідуально відвідати місця поховань наших захисників, аби віддати їм шану. Також ми можемо підтримати родини загиблих не лише добрим словом та увагою, але й конкретними справами милосердя та допомоги.

Після нашої неминучої перемоги ми обов’язково віднайдемо та плекатимемо нові традиції пам’яті про наших полеглих Захисників і Захисниць. Вже сьогодні ми називаємо їхніми іменами вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, засновуємо іменні стипендії, проводимо різноманітні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи, що вшановують їхній героїзм.

В Україні вже існують численні місця пам’яті та меморіальні об’єкти у публічному просторі. Крім того, активно створюються спеціальні сектори військових поховань, нові військові меморіали та масштабний Національний військовий меморіальний комплекс, де з найвищими почестями ховатимуть полеглих захисників і захисниць. Ми пам’ятаємо їхній подвиг і будемо пам’ятати завжди.