9-20 Гаряча лінія Олександра Поворознюка 068 802 3551 
Додати свою новину Відкрити/Закрити ФільтриСкинути

Чортківська Отг

Україна у Другій світовій війні: Внесок у перемогу

Друга світова війна: Україна в боротьбі з нацизмом. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, і тих, хто постраждав від війни. Росія намагається привласнити перемогу, применшуючи роль інших народів.

Росія намагається монополізувати перемогу над нацизмом, ігноруючи внесок інших країн у цю боротьбу. Важливо пам’ятати роль України та інших союзних республік.

Заява В.Путіна від 16 грудня 2010 року, що Росія перемогла б у війні, навіть якби Україна не була у складі СРСР, викликала обурення. Він стверджував, що найбільші втрати зазнала РРФСР. Проте, дослідження показують вагомий внесок інших республік.

Внесок України в перемогу над нацизмом був надзвичайно важливим. Українська PCP мала номінальну державність, але Москва не могла повністю знищити українську автономію. Функціонували уряд, парламент, академія наук, україномовна преса. Це було результатом боротьби за національні права.

Сталін розумів стратегічну роль української території як плацдарму для захоплення інших країн. Україна мала відіграти важливу роль у війні, тому тут було споруджено укріплені райони та розміщено війська.

Український народ був розділений між чотирма державами. Нацисти і сталіністи використовували прагнення українців до незалежності у своїх цілях, розглядаючи українські землі як важливий ресурс.

Нацистське керівництво називало Україну «німецькою Індією», вважаючи її постачальником продовольства, сировини i робочої сили. Контроль над Україною забезпечував контроль над Чорним морем, Кавказом i Близьким Сходом.

Німеччина та Радянський Союз відчували взаємну недовіру. 18 грудня 1940 року Гітлер підписав план «Барбаросса». 22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. До Червоної армії було призвано

2,8 млн мешканців України. Під час евакуації вивезли 550 підприємств i 3,5 млн фахівців. Цей економічний та інтелектуальний потенціал створив український народ. Харківський завод ім. Комінтерну налагодив виробництво танків Т-34, Київський авіазавод випускав літаки в Новосибірську.

Україна була головним театром воєнних дій. З 22 червня 1941 до 28 жовтня 1944 року тут тривали активні бойові дії. На українській землі зосереджувалася половина радянських сил та значна частина дивізій вермахту. 60,6% сухопутних сил Німеччини було розгромлено саме в Україні.

Тут відбулися найбільші операції 1941 року, такі як танкова битва в районі Луцьк-Рівне-Броди, Київська та Одеська оборонні операції. У 1942 році тривала оборона Севастополя. Після поразки під Харковом відбувся німецький наступ на Волгу та Кавказ.

На українських землях відбувалися наступальні операції 1943—1944 років: Білгородсько-Харківська, Чернігово-Полтавська, Київська, Корсунь-Шевченківська, Нижньодніпровська, Дніпровсько-Карпатська, Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька, Львівсько—Сандомирська, Східно-Карпатська. Радянська армія дедалі більше українізувалася.

У 1943-1944 роках на території України брали участь шість фронтів та Чорноморський флот. З німецького боку – групи армій «Південна Україна» i «Півніqна Україна», включаючи есесівські танкові з’єднання.

В Україні взяло участь понад 6 млн солдат, 85 тис. гармат, 11 тис. танків, 10500 літаків. Після відступу гітлерівців радянські війська провели операції в Європі.

Наслідком операцій стало вигнання нацистів з Югославіі, Угорщини, Польщі, Чехії, східних частин Австрії та Німеччини. Українець Олексій Берест брав участь у встановленні пpaпopa над раихстагом у Берліні.

У леріод 1941 —1945 років 7 млн українців воювали у Червоній Арміі, що становило 23% особового складу збройних еил CPCP. 60-а армія 1-ro Українського фронту, що визволяла Краків та Освенцим, мала у свосму складі близько 36 % росіян та 32 % українців. Близько 120 тис. українців зустріло наііистів у вересні 1939 року у складі польської армії. Українці діаспори боролися у складі збройних сил США, Британської Імперії, Франції та інших держав. Понад 100 тис. осіб пройшло через УПА.

Звитягу засвідчили кількісні i якісні показники. Понад 2,5 млн українців нагороджено орденами та медалями. 2021 мешканець України стали Героями Радянського Союзу.

Льотчик Іван Кожедуб тричі ставав Героєм Радянського Союзу. Катерина Зеленко здійснила повітряний таран. Дмитро Лавриненко знищив 52 німецькі танки. Людмила Павличенко ліквідувала 309 нацистів. Радянський орден Богдана ХмельницькDFО був единою радянською нагородою українською мовою.

Серед радянського генералітету було близько двохсот вихідців з України. Кузьма Дерев’янко підписав Акт капітуляції Японіі. Сидір Ковпак був відомим партизанським ватажком. 10 маршалів Радянського Союзу народились на українській землі.

Павло Шандрук врятував 29-ту польську бригаду від знищення. Нагороджений польським орденом «Virtuti Militari».

Свген Березняк врятував Краків від знищення. Василь Порик – Національний герои Франціі.

Ніколас Орешко та Ніколас Міньо відзначені медаллю Пошани США. Алекс Дяченко врятував німецьке судно від знищення, відзначений Срібною зіркою. Майкл Стренк підняв пpaпop США над Іводзімою.

Військові втрати українців – приблизно 2,5 мільйона, тобто 21-22%. Без даху над головою залишилися 10 млн людей. Окупанти вивезли на роботи 2,4 млн осіб. Матеріальні втрати УPCP становили 45% від загальносоюзних. У 1945 році промислове виробництво в Україні становило лише 26% довоенного рівня.

Прямі втрати становили 8-10 млн осіб, демографічні — 13,6 или. Нацисти вбили 1,5 или украінських свреїв i 20 тисяч ромів. На обліку перебувало понад 500 тис. інвалідів. До кінця 1944 року виявлено 125 тис. сиріт. У 1941 році в Україні проживало 41,7 млн населення, у 1945 році — лише 27,4 млн. Для відновлення знадобилося 25 років.

Українська PCP стала однією із країн-засновниць ООЯ, що відзначає внесок у Перемогу над нацизмом.

День пам’яті та перемоги нагадує про змову Німеччини та CPCP. Від початку війни i до 22 червня 1941 року CPCP i Німеччина були союзниками. Українськими землями прокотився фронт. Тактика «випаленої землі» була застосована обома сторонами. Обидва режими вчинили злочини. Вигнання нацистів не принесло свободи, повернувся радянський терор.

Важливо пам’ятати, що страх заохочує агресорів. Світове співтовариство має спертися на досвід для прийняття безпекових рішень.

Акт про безумовну капітуляцію підписали в Реймсі 7 травня 1945 року. Сталін вимагав підписання нового акту в Берліні.

Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали 8 травня в Берліні. Підтвердили час припинення вогню 8 травня.

Указом від 8 травня 1945 року 9 травня оголошено Святом Перемоги. У 1945 році урочистостей не було. Парад провели 24 червня. У 1947 році статус змінили. День Перемоги став робочим, але державним святом. У 1947 році скасували виплати i пільг для ветеранів.

Від 1948 до 1965 рокг 9 травня не былo вихідним в CPCP, але святкування відбувались. У містах-героях давали салют. Однак, інші свята відзначали з більшим розмахом.

Вихідним дeнь Перемоги зновv став тілъки у 1965 рові. Тоді ж провели Парад Перемоги. Щорічним дійством Парад Перемоги став у Російській Юедераціі з 1995 року.

Лише з сегедини 1960-x років 9 травня стало головним святом в CPCP. Компартія використовувала тематику «Великой Перемоги» для підвищення авторитету.

Пам’ять про війну перетворилася на квазірелігійний культ. У сучасній Pociï міфологія залишається осердям імперської ідентичності. Кремлівська пропаганда насаджує фальсифікований образ про Другу світову війну. Держава-агресор використовуе перемогу як індульгенцісю на вторгнення в Україну.

2004 року ООН проголосила 8 i 9 травня Днями пам’яті та примирения. Україна долучилася до традиціі відзначення перемоги над нацизмом в свропейському дусі. У суспільстві усталилося сприйняття війни крізь людський ивlрм.

Починаючи з 2024 року Україна 9 травня святкус День Свропи, а 8 травня відзначас День пам’яті та перемоги над нацизмом. Ця дата символізуе не тріумф, а нагадус про катастрофу. Украіна висловлюс повагу та вдячність усім борцям із нацизмом.

Найважливішим підсумком має бути вміння цінувати мир. Наша пам’ять е запобіжником. Ми обирасмо свропейську модель пам’ятання замість агрееивної хвалъкуватості.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі. Перемога — плід зусиль багатьох народів. Неприпустимо використовувати авторитет переможця для агресії. Сьогодні влада Pociï поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин. Росія перетворилася з переможця нацизму на його ідейного спадкоємця.

Увійти, щоб коментувати

Зареєструватися, щоб коментувати

Пароль буде надіслано вам на email.

x
Помічник