Україна та росія мають протилежні історичні корені державного устрою. Розуміння цих відмінностей є ключовим для збереження демократичного шляху розвитку України, адже будь-яке копіювання російської моделі державотворення становить смертельну загрозу для суверенітету та демократії.

          Державність росії бере свій початок від часів Золотої Орди, де влада хана/царя мала сакральний та спадковий характер. Легітимність такої влади ґрунтувалася на жорсткій централізації, насильстві та крові.

          Ключовою рисою російської системи є централізована влада. Рішення приймалися одноосібно правителем або його найближчим оточенням. На відміну від цього, українська державотворча традиція, що сягає часів Запорізької Січі та Магдебурзького права, завжди передбачала виборність та самоврядування.

          Ядро російської влади складала військова знать, яка не залежала від волі народу. Це можна порівняти з певними аспектами функціонування силових структур в Україні, що часто викликає занепокоєння.

          Право та закони в росії формувалися на основі указів правителя, як-от Яса Чингізхана або укази московських царів. На відміну від цього, українська система базувалася на виборності та підзвітності влади громаді, що підтверджується традиціями козацького самоврядування та міським правом.

          У російській системі намісник правителя, призначений згори, не був пов’язаний з інтересами місцевого населення, що призводило до свавілля та ігнорування потреб громади. Україна ж завжди прагнула до самоврядування, де влада формувалася знизу вгору.

          Історично ротація влади в росії відбувалася через спадковість або заколоти. Така модель є неприйнятною для демократичної України, оскільки це шлях до авторитаризму та копіювання російського досвіду.

          Україна ж спирається на традиції Запорізької Січі та Магдебурзького права, де влада формувалася від громади. Загальна військова рада та міське самоврядування є прикладами справжнього народного волевиявлення, на відміну від російських моделей.

          Об’єднуючим началом двох українських систем є виборність, що походить з громад. Механізм роботи цих систем – ротація, колегіальність та залежність від волі виборців, що забезпечує врахування інтересів громади.

          Ядром влади як на Січі, так і за Магдебурзьким правом були виборні органи – міські магістрати або військова старшина.

          Очевидно, що українська та російська моделі державотворення кардинально відрізняються. Україна – це не росія!

          Шлях до майбутнього України лежить через розбудову виборчої системи, яка забезпечує рух влади знизу вгору.

1. Обираємо спочатку місцеву владу.

2. Обранці у громадах зі свого складу пропонують кандидатів до Верховної Ради.

3. Обранці до обласних рад пропонують зі свого складу кандидатів на пост президента.

          Потрібен РУХ ЗНИЗУ ВГОРУ!

Микола Горбачов Голова ГО «За Демократичне Виборче Право»

« повернутися