Україна та Росія мають фундаментально різні історичні корені державотворення. Ігнорування цієї відмінності робить будь-яке копіювання російських методів державного управління смертельною загрозою для демократичної України.

Російська держава формувалася під впливом Золотої Орди. Влада хана/царя мала сакральний, спадковий характер, легітимізований насильством та кров’ю. Це визначало централізовану владу, де рішення приймав виключно правитель або його найближче оточення. На відміну від цього, представницькі органи, як наша сучасна Верховна Рада, скликалися рідко і лише за волею монарха.

Ядро російської влади завжди становила військова еліта. Це можна порівняти з нашими силовими структурами, які часто концентруються навколо президентської адміністрації.

Право та закони в Росії часто базувалися на Ясах/указах Чингізхана/царя. На жаль, в українській історії також траплялися жорстокі, неконституційні дії влади щодо громадян, такі як позбавлення громадянства чи санкції проти українців. Подібні кроки, що спираються на авторитет верховної особи, мають спільний корінь з російським досвідом, де авторитет правителя був абсолютним.

У російській системі призначені намісники, часто чужі місцевому населенню, діяли виключно в інтересах царя, не зважаючи на потреби громади. Це призводило до відсутності користі для пересічних громадян.

В Росії ротація влади історично відбувалася через спадковість або заколоти. Подібні методи зміни влади в Україні є неприпустимими, адже це означає копіювання російського авторитарного шляху.

Україна ж черпає своє державотворче начало від часів Запорізької Січі (східний напрямок) та Магдебурзького права (західний напрямок). Влада тут формувалася від громади. Військові ради на Січі та міське самоврядування за Магдебурзьким правом є яскравими прикладами справжнього народного самоврядування, на відміну від російської історії.

Об’єднуючим началом обох українських державотворчих традицій є виборність, що коріниться в громадах. Механізми роботи цих систем — ротація, колегіальність, залежність від волі виборців. Кожен управлінець зобов’язаний враховувати інтереси громади.

Ядром влади, як на Січі, так і в рамках Магдебурзького права, були місцеві органи самоврядування, такі як магістрат або військова старшина.

Різниця між українським та російським державотворенням очевидна навіть на поверхневому рівні. Саме тому Україна – не Росія!

Шлях до майбутнього України – через побудову виборчої системи, що працює «знизу вгору»:

1. Першочергово обираємо місцеву владу.

2. Обрані представники громад пропонують кандидатів до Верховної Ради.

3. Обрані депутати обласних рад пропонують кандидатів на посаду Президента.

Нам потрібен РУХ ЗНИЗУ ВГОРУ!

Микола Горбачов
Голова ГО «За Демократичне Виборче Право»