Україна та Росія мають кардинально різні історичні корені державотворення. Ігнорування цих відмінностей робить будь-яке копіювання російських моделей державності смертельною загрозою для демократичного розвитку України.

Російська державність бере свій початок від часів Золотої Орди, де влада хана/царя вважалася сакральною та спадковою, спираючись на насильство та кров. Це призвело до формування централізованої влади, де рішення приймалися виключно правителем або вузьким колом наближених, тоді як ради знаті (аналог сучасної Верховної Ради) скликалися лише за його волею.

Ядром російської влади історично була військова знать, подібна до сучасних силових структур при президентських адміністраціях. Право та закони базувалися на Ясах/указах Чингізхана/царя. Це проявлялося у жорстоких, часто неконституційних діях влади щодо громадян, таких як позбавлення громадянства чи санкції, що спиралися на авторитет правителя, аналогічно російському досвіду від хана/царя.

У цій системі правитель призначав намісників, які не були пов’язані з місцевим населенням, його потребами та думкою, і діяли виключно за вказівками центру. Це не приносило користі громадам. В росії ротація влади історично відбувалася через спадковість або заколоти. В Україні подібні методи зміни влади неприпустимі, оскільки це копіювання російського досвіду та шлях до авторитаризму.

Україна ж має свої державницькі традиції, що сягають часів Запорізької Січі (Схід) та Магдебурзького права (Захід), де влада формувалася від громади. Військові ради на Січі та міське самоврядування за Магдебурзьким правом є втіленням справжнього народного самоврядування, на відміну від російської історії.

Об’єднуючим началом двох українських систем є виборність, що походить з громад. Механізм роботи цих систем — ротація, колегіальність та залежність від волі виборців, де управлінець постійно враховує інтереси громади. Ядром влади, як на Січі, так і в межах Магдебурзького права, були місцеві органи: магістрат або військова старшина.

Різниця між державами очевидна з давніх часів. Саме тому Україна – це не Росія!

Шлях до майбутнього України – через встановлення виборчої «черги»:

1. Спочатку обираємо місцеву владу.

2. Обрані представники громад пропонують кандидатів до Верховної Ради.

3. Обрані представники обласних рад пропонують кандидатів на пост Президента.

Нам потрібен РУХ ЗНИЗУ ВГОРУ!

Микола Горбачов Голова ГО «За Демократичне Виборче Право»