Україна та Росія мають абсолютно різні історичні корені державотворення. Ігнорування цих відмінностей призводить до смертельної загрози для демократичної України, адже будь-яке копіювання російської моделі державності є небезпечним.

Російська держава бере свій початок від часів Золотої Орди. Влада хана чи царя вважалася сакральною та спадковою, а її легітимність ґрунтувалася на насильстві та крові. Це була насамперед централізована влада, де рішення ухвалював правитель одноосібно або через вузьке коло наближеної знаті. Користуючись аналогією, це схоже на наших «ефективних менеджерів». Рада знаті, подібна до сучасної Верховної Ради, скликалася нерегулярно і виключно за волею правителя. Ядро влади становила військова знать, аналогічно до наших силових структур при президентській адміністрації. Право та закони базувалися на указах хана/царя, нагадаємо про жорстокі та неконституційні дії щодо українців, як-от позбавлення громадянства чи санкції. Ці дії спираються на авторитет правителя, так само як у Росії – на авторитет хана/царя.

У такій системі намісник, призначений царем, не мав зв’язку з місцевим населенням, його потребами та інтересами. Він не залежав від громадської думки і міг правити на власний розсуд, озираючись лише на центральну владу. Це не приносило користі громаді.

В Росії зміна влади історично відбувалася через спадковість або заколоти. В Україні ж зміна влади за таких умов є неприпустимою, бо це копіювання російського досвіду та шлях до авторитаризму.

Україна ж має своє начало та продовження від часів Запорізької Січі (Схід) та Магдебурзького права (Захід). Влада формувалася від громади. Загальна військова рада на Січі та міське самоврядування за Магдебурзьким правом – це справжнє народне самоврядування, на відміну від російської історії.

Об’єднуючим началом обох українських систем була виборність, яка мала коріння у громадах. Механізм роботи обох систем – це ротація, колегіальність та залежність від волі виборців. Управлінець постійно враховував інтереси громади. Ядром влади як на Січі, так і в рамках Магдебурзького права були місцеві органи, такі як магістрат або військова старшина.

Навіть неозброєним оком видно різницю між цими державами, починаючи з історичних часів. Ось чому Україна – це не Росія!

Шлях до майбутнього – через встановлення виборчої «черги»: спочатку обираємо місцеву владу, потім обранці від громад пропонують кандидатів до Верховної Ради, а обранці обласних рад пропонують кандидатів на пост президента. Потрібен РУХ ЗНИЗУ ВГОРУ!